Декілька цікавих історій з життя видатних математиків і не тільки


с. 1
Декілька цікавих історій з життя видатних математиків і не тільки.
– Сьогодні як жарт розповідають про претензію англійського математика, творця прообразу сучасної ЕОМ Чарльза Беббеджа (1792 – 1871) до свого земляка поета Теннісона. Коли Теннісон опублікував поему „Видіння гріха”, Беббедж надіслав йому листа такого змісту: „Пане, у вашій поемі є такі рядки:

Кожної миті народжується людина,

Кожної миті вмирає людина.

Це не точно, оскільки приріст населення земної кулі збільшується. Я раджу вам виправити вашу поему й записати так:



Кожної миті вмирає людина,

Кожної миті народжується 1 і людини.

Насправді потрібно було б вмістити складніший дріб, але нехай і так – для поезії годиться й ця цифра”.


***

Одного разу Ісаак Ньютон вирішив зварити куряче яйце, не полишаючи роботи. Узяв хронометр, щоб варити яйце упродовж трьох хвилин. Але захопився математичною задачею, яку намагався в той момент розв’язати. Коли ж він спохватився, то дуже здивувався: годинник було поставлено варитися, а в руці він тримав яйце, щоб засікати час.


***

Карл Гаусс, відомий німецький математик, навчався у початковій школі у Брауншвейзі. Єдиному вчителю школи доводилось одночасно щось пояснювати одній групі учнів і чимось зайняти на цей час інших. Тому на уроках арифметики вчитель звичайно давав задачу з великою кількістю дій, і той з учнів, хто виконував завдання, клав свою аспідну дошку з розв’язанням на стіл учителя. На столі поступово зростала ціла купа дощок, і вчитель міг потім не тільки перевірити подані йому розв’язання, але й визначити, хто раніше впорався із завданням. На тому уроці, про який йде мова, завдання було таким: знайти суму всіх чисел від 1 до 100. Дуже швидко після того, як учитель дав цю задачу, маленький Гаусс поклав свою дошку на стіл і сказав: „Подивіться”. Вчитель подивився. І що з’ясувалось? Результат був правильний. Гаусс додав 1 і 100, 2 і 99, 3 і 98 і т.д., отримав таким чином 50 пар чисел з сумою для кожної пари 101, так що він зміг відразу записати підсумок 5050.

Одного разу вчитель сказав Карлу:

– Карле, я хочу поставити тобі два запитання. Якщо на перше запитання ти правильно відповіси, то на друге можеш не відповідати. Отже, скільки голок на шкільній ялинці, прикрашеній до Нового року?



  • 65 786 голок, пане вчителю, – негайно відповів Гаусс.

  • Добре, але як ти дізнався? – запитав учитель.

  • А це вже друге запитання, – швидко відповів учень.


***

Ріхард Дедекінд помер сивим старцем через багато років після того, як написав свої класичні праці. А про класиків прийнято думати, що вони жили в давні часи. Коротше кажучи, десь на початку ХХ століття Дедекінд розгорнув якийсь календар і прочитав там: „Ріхард Дедекінд. Помер у Брауншвейзі 4 вересня 1899 року”. Дедекінд написав тоді видавцю календаря: „Вельмишановний колего! Дозвольте звернути Вашу увагу на те, що в даті моєї смерті неправильний принаймні рік”.

Так і відчувається рука математика! А в цьому самому „принаймні” міститься вся дотепність відповіді.
***

Давида Гілберта запитали про одного його колишнього учня.



  • Ой, цей ось? Згадав Гілберт. – Він став поетом.

  • Для математики в нього було надто мало уяви.


***

Серед численних лекцій про додатки математики, прочитаних Чебишевим, відзначалась його доповідь у Парижі, присвячена математичній теорії у виробництві одягу. Зібралися кращі закрійники й модельєри, різні експерти елегантності. Чебишев розпочав свою лекцію відомою математичною фразою: „Припустимо, для простоти, що тіло людини має сферичну форму”. Після таких слів подальша мова лунала в порожній залі, оскільки шокована публіка покинула приміщення.


***

Одного разу французький математик Жозеф Луї Лагранж був на концерті. Помітивши його зосередженість, хтось запитав, чим йому подобається музика?

– Подобається, – відповів той, – тому що я усамітнююсь. Слухаю перші три такти, на четвертому вже нічого не розрізняю, думки несуть мене, ніщо мене не хвилює; таким чином я розв’язав уже не одну складну задачу.
***

Прочитавши казку Льюїса Керрола „Аліса в країні чудес”, англійська королева так захопилася нею, що наказала доставити їй усі книжки чарівного казкаря. Яке ж було здивування та розчарування, коли їй принесли книжки, на кожній сторінці яких рясніли формули та незрозумілі терміни. Королева не знала, що автор „Аліси” був математиком.


***

– Відомий математик Василь Петрович Єрмаков (1845 – 1922) володів особливим способом читання математичних книг. Він читав першу сторінку нової книги, щоб дізнатися, яке завдання ставить перед собою автор, до якого результату автор доходить, і, закривши книгу, самостійно знаходив результат. Не раз спосіб розв’язання, знайдений так Єрмаковим, виявлявся відмінним від того, яким користувався автор книги. Наука в цих випадках збагачувалась новими методами.


***

– М.М. Міклухо-Маклай у своїй книзі „Подорожі” розповідає про забавний спосіб лічби, який застосовували туземці Нової Гвінеї:

„Улюблений спосіб лічби полягає в тому, що папуас загинає один по одному пальці руки, причому видає певний звук, наприклад „Бе, бе, бе...”

Долічивши до п’яти, він говорить: „Ібон-бе” (рука). Потім він загинає пальці другої руки, знову повторює: „Бе, бе, бе...”, поки не доходить до „Ібон алі” (дві руки). Потім він іде далі, примовляючи „Бе, бе, бе...”, поки не доходить до „Самба-бе” і „Самба-алі” (одна нога, дві ноги). Якщо треба лічити далі, папуас користується пальцями рук і ніг кого-небудь іншого”.


***

– Якось чужоземець, захоплений красою знаменитого бухарського мінарету Калян, вигукнув: „Як ви будуєте такі високі мінарети?”

„Дуже просто, – відповів Хаджа Насреддін, і, не поминувши вразити своєю звичайною дотепністю, пояснив: Спочатку викопуємо глибокий колодязь, а потім вивертаємо його навиворіт”.

Математична гуморина.



  • Сергійку, скільки буде, коли від ста відняти одиницю?

  • Два нулі.


***

Якийсь професор під час лекції, сформулювавши теорему, сказав: „Доведення очевидне”. Студент підвів руку й запитав: „А чому воно очевидне!” Професор трохи подумав, потім вийшов з аудиторії і повернувшись хвилин через двадцять, заявив: „Так, все правильно, теорема очевидна”, – і, наче нічого й не було, продовжив лекцію.
***

Учитель. Павленко, як розділити п’ять картоплин між шістьма дітьми?

Павленко. Треба зробити пюре.
***
Своя арифметика.
Учитель запропонував школярам розв’язати задачу про басейн, який потрібно заповнити водою з труб різного діаметру. Першим захотів відповісти Петро.

  • Чотири, п’ять, шість, двадцять дев’ять, – сказав він.

  • Що це? – здивувався учитель.

  • Телефон нашого слюсаря-водопровідника, – відповів хлопчик.


***

Вчитель по математиці запитує в малого Іванка:

  • Ну що, Іванко, до скількох ти навчився лічити?

  • Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять...

  • А далі?

  • А далі „Туз”.


***
Хитрий хлопчик.


  • Татусю, допоможи мені задачу розв’язати.

  • А ти вже над нею думав?

  • Думав.

  • Ну, і що придумав?

  • Що краще спитати у тебе, чи у Вовки списати.


***

Приходить Петько додому і розповідає:



  • Тату, я сьогодні отримав 12 балів.

  • І з чого це? – запитує тато.

  • Географія – 2 бали, математика – 2 бали, українська мова – 2 бали, українська література – 2 бали, музика – 2 бали, німецька мова – 2 бали. Разом – 12 балів.


***

Вчителька пояснює арифметичну дію – ділення. На дошці написала „2:2” і питає:

  • Хто знає, що це означає?

У Іванка, який сидить на першій парті засяяли оченята:

  • Нічия!


***
Зрозуміла по-своєму.
Батько глянув у щоденник і питає: „Грицю, це ж за що тобі учитель вліпив одиницю?”

Гриць знітився і промимрив так, що ледве чути: „Та... то я... не міг сьогодні кореня добути”.



„Ой лелечко! Чи ви чули? – обурилась мати. – Вже дитину заставляють корені тягати!”
с. 1

скачать файл

Смотрите также: