Історія Новаківської зош І – ІІІ ступенів


с. 1
Історія Новаківської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Школа в селі Новаки виникла у 1945 році, коли входила в дію масова освітянська програма затверджена Радянським союзом. Вчителів присилали з різних куточків України. Не оминуи і село Новаки.

У 1945 році закінчивши Новгород – Сіверське училище, родом із Одещини прибула ще із кількома вчителями до Рівного, а потім уже до Рафалівки Шабета Марія Іванівна, Зозуля Марія, Дяченко Ніна. Тільки вийшли із поїзда, дивляться – складають сімох молодих червоноармійців – мертвих.

«То ж наші хлопці, наші земляки! Почали голосити, причитати. А до нас підходить старша жінка та й каже: «Не плачте. Йдіть звідси, якщо самі жити хочете…». Молодий військовий відвів тихенько нас від загиблих. Дівчата кинулися до коменданта, щоб негайно відправив їх назад. Але їм пояснили: назад, на Східну Україну, можна тільки тоді, якщо в районі дадуть відкріплення. Але про відкріплення ніхто й не слухав: «Вас направили, відбудьте, а тоді собі їдьте…» - згадує Марія Іванівна.

З Володимирця у Новаки, в гарнізон привіз мене Олексій Троневич, - додає Марія Іванівна, – оскільки я одна потрапила між чоловіків, то комендант поселив мене по сусідству, в хаті, де й так було багато жильців. Просинаюсь вранці - все тіло в укусах. Хтось пояснив, що мене покусали блощиці. Сиджу плачу, а село святкує Спаса!.. Потім жила ще в кількох домівках. А дізнавшись, що Козак, перший секретар райкому партії, земляк, поїхала до нього. Думала допоможе повернутися додому. А він… призначив мене директором школи. Дали для прожиття хатину, в якій вранці вчилися діти, а ввечері їх неграмотні батьки. Школа була убога – стара, худорлява, єврейська хата, що хилилася від подиху вітру, бо спеціальної не було за що будувати. Обоє, ми з Оксаною, були першими вчительками в селі. А минав тоді 1946 рік…

«Вчителька ділила зошит на всіх, по листочку кожному. Користувалися одним букварем. Чорнила не було, його виготовляли з ягід, а поті були хімічні олівці. Щоранку виводили робити зарядку на спортмайданчик. Часто пропускали школу, бо жили на хуторах, хоча вчитися всі хотіли, писали каліграфічно». – згадує Волочнюк Галина Максимівна

Марія Іванівна, будучи депутатом Райвиконкому, добивалася у районної влади коштів на будівництво нової школи. Їм виділили 2000 рублів. За ці гроші придбали деревини дуба.

«… Але що ж самий дуб? Тож продали деревину людям за 7000. А якраз тоді, в Трипутнях, чоловік продавав хату. Ми поїхали, побачили її: недобудована дерев’яна хата, лише стіни та ще накрита. Вирішили і купили, за 6 тис., а ще заплатили за перевезення. Поставили в центрі села, якраз там де зараз нова школа. На літо поштукатурили і утеплили… » - згадує Марія Іванівна.

Так у 1952 році з’явилася перша початкова школа. Містилося там лише два класи і між ними коридор.

«… 53- го закінчувало 7 дітей школу. Багато не ходило до школи. Голова сільради ходила по хатах і грозила, що якщо діти не відвідуватимуть школи, то будуть штрафувати..» - додає Волочнюк Галина Максимівна.

На Спаса, 1957 році, прислали у Новаки й Ніну Захарівну Якимчук з Клеванського району. Закінчила Костопільське педучилище. За плідну працю в галузі освіти їй було присвоєно 10 серпня 1983 р. звання Відмінник народної освіти, а 31 травня 1988 р. звання – вчитель – методист. Також її портрет висів на районній дошці пошани.

У 1958 р. в 1 – му класі, в якому викладала Ніна Захаріївна, було 27 учнів, 3 – й клас вчила Марія Іванівна, а 2-й, 4 – й (комплект), 38 учнів, вчила на той час Надія Олександрівна Хорик, яка згодом переїхала. Загалом педагогічний колектив неодноразово змінювався.



1990 році постало питання про будівництво нової школи. Дітей спочатку довозили до сусідньої школи, а коли почалися перебої з пальним, школярі йшли пішки в заметіль, не раз і з вовками стрічалися. Тоді розпочали будівництво двохповерхової цегляної школи. Зводив її Володимир Троневич, який тоді був сільським головою. Будівництво завершилося 1992 р. – згадує Ніна Захарівна.

Коли зайшла мова, щоб школу очолив хтось із місцевих – додає Ніна Захарівна,- ми всіх своїх вчителів – педагогів перебрали і зупинилися на Олені Саврук. Вона директорувала у Телковичах. Але приїхав у школу заврайвно Петро Вакуліч – ми і запропонували Арсенівну на директора школи…
с. 1

скачать файл

Смотрите также: