Методичний кабінет відділу освіти Яворівської районної державної


с. 1


Методичний кабінет відділу освіти

Яворівської районної державної адміністрації
Форми і методи роботи практичного психолога щодо подолання дезадаптації учнів при переході з початкової ланки в середню


Яворів 2013

Форми і методи роботи практичного психолога щодо подолання дезадаптації учнів при переході з початкової ланки в середню. Яворів, 2013.

Пропоновані рекомендації спрямовані на надання психологічної допомоги дітям, які переходять з початкової ланки в середню. Пропонуються психологічні заходи щодо профілактики дезадаптації учнів 5-х класів. Рекомендовано для практичних психологів, соціальних педагогів, вчителів.

Укладач: Ізбянська С.А. практичний психолог СЗШ І-ІІІ ст. смт. Івано-Франкове

Рецензент: Стадник О. В., методист методичного кабінету. Яворів, методичний кабінет відділу освіти, 2013


Затверджено методичною радою відділу освіти (протокол № 4 від 17. 12.13)


Вступ
Поняття "адаптація" - одне з ключових в дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, вироблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування організму в мінливих умовах середовища.

Термін "шкільна адаптація" використовується для опису різних проблем і труднощів, що виникають при навчанні в школі. З цим поняттям пов'язують труднощі у засвоєнні знань, конфлікти з однолітками, неадекватну поведінку. Подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості повинно бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.



Психологічні особливості адаптаційного періоду школярів

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, які потребують особливої уваги педагогів і практичних психологів. Такими періодами є початок навчання в школі, перехід учнів з початкової ланки в середню, а також перехід з середніх класів в старшу школу. Умови навчання і виховання, що змінилися, ставлять вищі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до сформованості у дітей певних навчальних знань, дій, навичок.

Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для школяра оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань в нових умовах.

Психічна адаптація - процес активного пристосування людини до умов навколишнього середовища, перш за все - соціального. При успішному пристосуванні досягається стан адаптації як оптимальний рівень функціонування особистості. Результатом адаптації є пристосованість, як особистісна якість, що виступає показником життєвої компетентності індивіда.



Адаптація психологічна - пристосування дитини, як особистості, до існування в школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами.

Адаптація соціальна - інтегративний показник стану дитини, який відображає її здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, ставитися до людей, подій, вчинків, спілкуватися, вчитися, регулювати поведінку відповідно до сподівань інших.

Рівні і критерії адаптації.

А. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:



Високий рівень адаптації. Дитина позитивно ставиться до школи; вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повністю; розв'язує ускладнені задачі; старанна, уважно слухає вказівки і роз'яснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю, проявляє великий інтерес до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі позитивне статусне положення.

Середній рівень адаптації. Дитина позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно; засвоює головний зміст навчальних програм; самостійно розв'язує типові задачі; буває зосередженою тільки тоді, коли зайнята чимось, що цікавить її; громадські доручення виконує сумлінно; товаришує з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Дитина негативно або індиферентно відноситься до школи; нерідко скаржиться па погане самопочуття; домінуючим є поганий, пригнічений настрій; спостерігається порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником ускладнена; при виконанні самостійних навчальних завдань не проявляє зацікавленості; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичного нагадування і спонукання з боку вчителів та батьків; зберігає працездатність і увагу при тривалих паузах для відпочинку; близьких друзів немає.

Показники адаптивних процесів
Адаптивність - абсолютна і відносна гармонійність між суб'єктивними цілями і кінцевими результатами, супроводжується позитивним ставленням особистості до навколишнього світу і самої себе.

Неадаптивність - усвідомлена невідповідність між цілями і результатами діяльності, викликає амбівалентні почуття й оцінки, але не чинить психотравмуючого впливу на особистість

Дезадаптивність - дисгармонія між цілями і результатами, яка є джерелом психічної напруги (стрес, шок, паніка тощо), внутрішнього дискомфорту й нестабільного перебігу психічних процесів, психічних станів, негативного емоційного тла (стрес, депресія, фрустрація).

Якщо середовище ставить до учня вимоги, адаптація до яких важка через його особистісні або вікові особливості, може розвинутися стан соціальної, соматичної, психофізичної напруженості.

Внаслідок цього розвиваються:

а) непродуктивні форми реагування; б) симптоми порушення поведінки; в) емоційні розлади різного ступеня.

Це проявляється в :


  • Підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму;

  • Зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості;

  • Появі почуття неповноцінності у стосунках з товаришами, вчителями, батьками, в поведінці в цілому - надмірна сором'язливість;

  • Зниженні успішності, недостатній увазі й зосередженості на уроках;

  • Скаргах на погане самопочуття, сон;

  • Втраті інтересу до навчання, до школи.


Отже, шкільна дезадаптація - втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями, однолітками, батьками, схильність до асоціальної поведінки, низьке самооцінювання, негативне емоційне напруження.
Психологічні заходи щодо профілактики дезадаптації учнів 5-х класів


  • Організація роботи з випускними класами початкової школи;

  • Здійснення психологічної просвіти учителів-предметників, шляхом активного висвітлення актуальних питань адаптації на психолого-педагогічних семінарах, шкільних методоб'єднаннях, батьківських зборах.

  • Розробка програми психологічної корекції труднощів у навчанні і поведінці учнів випускних класів початкової школи;

  • Проведення корекційної роботи з учнями "групи ризику".

Психологічний супровід дезадаптованих учнів

  • Виявлення загальних зон труднощів при адаптації;

  • Консультування дітей, які потрапили в групу "дезадаптовані", їх батьків та вчителів, надання рекомендацій;

  • Розробка програм корекційної роботи з учнями, які потребують психологічної підтримки;

  • Проведення корекційної роботи з учнями, які мають високий рівень дезадаптованості.


Вікові та індивідуальні особливості дітей підліткового віку

Останнім часом активно обговорюється проблема вступу дитини до першого класу, проте вступ до основної школи є також важливим перехідним періодом в житті дитини. І наскільки успішним буде процес адаптації п'ятикласників, багато в чому залежить від педагогів, від їхньої обізнаності про вікові та індивідуальні особливості дітей та врахування цих знань при роботі з учнями. Які знання потрібні вчителю, що працює з цією віковою категорією?

Перехід учнів до середньої школи пов'язаний зі зміною соціального середовища, з появою нових умов навчання. Якщо в першому класі це був один учитель, який висував ряд єдиних вимог, це був один клас, в якому діти навчалися, то потрапляючи до середньої школи, учні опиняються в ситуації, коли з'являється велика кількість вчителів, кожен з яких висуває до них свої вимоги, має свій стиль викладання предмета. З'являється і кабінетна система. Все це вимагає від дитини самостійності, відповідальності, на яку вона не завжди здатна. Це пов'язане з суперечливістю цього віку: з одного боку, у дитини є потреба проявляти самостійність, бажання відчувати себе дорослою, прагнення, щоб дорослі рахувалися з нею, як з особистістю, з другого боку вона потребує турботи, піклування дорослих. Тому, працюючи з дітьми цього віку, педагогові важливо певним чином регулювати діяльність учнів, вводити певні вимоги і розумно контролювати їх виконання, разом з тим дозволяти приймати самостійні рішення з різних питань.

Досить часто перехід до п'ятого класу пов'язаний зі зміною колективу. Актуальності набирає проблема формування нового класного колективу, встановлення позитивних взаємин між учнями, у яких стосунки з однолітками виходять на перше місце. Думки однокласників та їхня оцінка однолітків набувають значущості. Вирішенню цього питання сприяють проведення різноманітних колективних позакласних заходів, під час яких у дітей з'являється можливість показати себе , самоствердитися.

Хоч навчання залишається для п'ятикласника основним видом діяльності, проте не всі учні можуть похвалитися своїми навчальними успіхами. Іноді навіть результативність тих дітей, які в початковій школі вчилися дуже добре різко падає. Це пов'язано, як з процесом адаптації до нових умов навчання, так і з їх емоційним ставленням до навчання. Ті предмети, які викликають у дитини позитивні емоції, сприймаються нею, як "улюблені", вона проявляє інтерес до них, в неї з'являється бажання поповнювати свій багаж знань. 1 навпаки, якщо вчитель не зміг зацікавити дитину своїм предметом, не викликав у неї позитивних вражень, то в подальшому у школяра зникає інтерес до навчальної дисципліни. Зниження інтересу до навчання пов'язане із переоцінкою значущості навчання та життєвих цінностей загалом. У дітей з'являється своєрідний "вакуум мотиву" навчання, коли ті уявлення про навчання, які існували, вже не влаштовують, а нові ще не створені. Саме тому вчителям, що працюють з цією віковою категорією, необхідно створювати на уроці "ситуацію успіху" для кожної дитини, підтримувати інтерес до знань.

На відміну від молодшого школяра, який оцінку своєї діяльності і якостей своєї особистості довіряє вчителю, підліток прагне мати свою оцінку. Проте характер самооцінки ще не досить стійкий. В цей період збільшується кількість негативних самооцінок. Загострення критичного ставлення до себе вимагає збільшення позитивних оцінок особистості дитини дорослими людьми. Важливо, щоб дитина, незалежно від своїх досягнень, давала загальну позитивну оцінку своїй особистості. Це є основою для сприятливого особистісного розвитку школярів, зменшує ризик падіння мотивації до навчання.

За умови врахування вчителем цих вікових особливостей учня зростає ймовірність успішного протікання процесу адаптації до нових умов навчання.

Педагогічні заходи щодо профілактики дезадаптації учнів 5-х класів
1.Урахування в організації навчально-виховного процесу фізіологічних і соціально-психологічних труднощів учнів 5-х класів при переході з початкової школи в середню:


  • вікових психологічних особливостей передпідліткового віку, які визначаються такими новоутвореннями: почуття дорослості, формування самостійності, рефлексія, орієнтація на ровесників, видозмінення цілей, змісту й характеру навчальної діяльності, що викликане введенням нових предметів;

  • зміна учнівського колективу;

  • зростання кількості міжособистісних контактів учнів класу з учителями - предметниками, що збагачує і водночас ускладнює соціалізацію п'ятикласників;

  • перехід до кабінетної системи навчання.

2.Проведення батьківських зборів для виявлення очікувань батьків у зв'язку з навчанням їхніх дітей в школі та ознайомлення з матеріалами й результатами адаптаційного періоду.

3.Дотримання оптимального режиму рухової активності на уроках (фізкультхвилинки, фізпаузи).


Поради вчителям щодо корекції поведінки дезадаптованих учнів
1.Рекомендації по організації комунікацій:

- Будувати спілкування на основі руйнування психологічних бар'єрів (вікових, соціально- психологічних, інтелектуальних, мотиваційних, естетичних, емоційних).

- Дотримуватися принципів: більше уваги і вимогливості до особистості школяра.

- Розуміння внутрішнього стану, ситуативного настрою, врахування їх у процесі взаємодії.

- Дотримуватися неформального спілкування.

- Вміти передавати особисту зацікавленість, доброзичливість, щире бажання допомогти учневі у розв’язанні його проблем.



2.Рекомендації щодо використання ефективних методів
виховної роботи:

- Способи виховання - наслідування, навіювання, навчання - зумовлюють такий вплив на особистість, при якому вихователь, спираючись на позитивний потенціал дитини, спонукає її діяти певним чином, при цьому самому вихованцю здається, що він діє за власним бажанням.



3.Рекомендації щодо створення сприятливих умов для досягнення успіху пізнавальної діяльності:

- Ставити чіткі вимоги-орієнтири до відповіді.

- Підбирати та ускладнювати завдання , послідовно їх подавати (від простого до складного, цілий блок, або частина).

- Організовувати самостійну та групову роботу на уроці.

- Оцінювати результати навчальної діяльності з особливим акцентом на позитивних результатах, на аналізі роботи.

Характеристика труднощів, що можуть виникнути у дезадаптованих дітей та рекомендації вчителям, щодо їх подолання





ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДНОЩІВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ

ТРУДНОЩІ У НАВЧАННІ

1.Повільний темп розумових операцій. (Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати класні завдання,не одразу розуміють пояснень вчителя,повільно читають і пишуть). Причиною ,як правило є своєрідність типу нервової діяльності(інертність нервових процесів).

Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», будь який поспіх і умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторювати дитині те,що вона не встигла почути; намагатися говорити повільніше; пропонувати завдання розраховані на нижчий темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.




2.Погано встигають зі усіх предметів через труднощі в запам’ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, несформованістю навчальних навичок. Причиною може бути педагогічна занедбаність:

Недоліки виховання ,а не низький інтелектуальний потенціал.



Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам’яті, уваги, мислення. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів.

Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху. Відзначити навіть невеликий успіх. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини.






3.Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють програмний матеріал не завжди розуміють і погано запам’ятовують пояснення вчителя). Причина може полягати астенії, затримці психічного розвитку,органічних порушеннях центральної нервової системи.

Вимоги до таких дітей потрібно знизити, вони вже страждають через погану пам'ять , низький рівень логічного мислення. Для запобігання втрати мотивації до навчання і відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначити навіть маленькі успіхи.




4.Труднощі тільки в письмі і читанні. (Поганий почерк. Постійні пропуски літер і недописування закінчення слів, заміна одних складів на інші). Причина недорозвиненість мовлення.

Насамперед необхідна допомога логопеда. Труднощі не пов’язані з лінощами або непосидючістю дитини, тому постійні заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання,не слід акцентувати увагу на не успіхах. Краще похвалити такого учня за те,що йому вдалося виконати.




5.Труднощі в навчанні і поведінці, пов’язані з емоційними порушеннями. (Підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість,сором’язливість, особливості нервової системи).

Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка,підбадьорювання в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки,контрольних роботах,диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку року.

Проблеми у поведін-ці

6.Гіперактивність ,підвищена схильність до відволікання,труднощі в концентрації уваги, імпульсивність. Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення ЦНС.

Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими,уважними, посидючими. Головне в роботі з ними – терпіння і наполегливість. Треба розвивати уміння доводити розпочату справу до кінця, діяти цілеспрямовано й планомірно, давати невеликі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом,




7.Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками, відсутність друзів у класі).

Завдання учителя в роботі з «відторгнутими» дітьми – допомогти їм почуватися потрібними і бажаними в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому,що їм вдається. На по позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку.




8.Агесивність, запальність, дратівливість.

У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, гнівливості й дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий - їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної дитини, зможе спрямувати його активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю й стриманості.

Емоційні розлади

9.Підвищена тривожність , плаксивість вразливість, схильність хвилюватися і переживати з будь якого приводу (ризик розвитку невротичних розладів).

Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи набувають для них надто великого значення (часто цьому сприяють установки батьків). Вчителю в цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху , частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.




10.Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість».

Учителеві варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долати свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуацію успіху.

Рекомендовані заходи для роботи з батьками, учнями та вчителями щодо подолання ознак дезадаптованості п’ятикласників.


Заняття з елементами тренінгу для учнів.
Впевненість - запорука успіху

«Хто не сподівається на перемогу,

той уже програв»

Народна мудрість


Мета: Знайомство з навичками впевненої поведінки, підвищення емоційної стійкості учнів.

Завдання: визначити самооцінку; обговорити прояви різних типів поведінки; учити дітей розпізнавати свої страхи; сприяти зниженню шкільної тривожності.

Матеріали: робочі зошити, таблички - смайлики для вправи «Чого я боюся», чистий аркуш на кожного учня, олівці або фломастери, магнітофон, касета із записом спокійної музики.

Психолог. Сьогодні ми з вами дізнаємося, чому часто ви отримуєте не ті бали, на які чекали, а нижчі. Чи бувало з вами так: удома добре підготувались, але вийшли до дошки, розгубились і... все забули? (Відповіді дітей.) У чому ж причина? Це, як свідчать спостереження, може бути: невпевненість у своїх силах;невміння правильно презентувати відповідь; страх перед учителем; побоювання отримати погану оцінку; страх бути висміяним однокласниками тощо.

В основі таких проблем погане вміння спілкуватися, невпевненість у собі. На цьому та інших заняттях ми спробуємо навчитися спілкуватися не тільки з однокласниками, але й з педагогами. Сподіваюся, що незабаром кожен із вас зможе сказати: «Я вірю в себе та у власні сили!».Спочатку спробуємо дізнатись, як ви ставитеся до самого себе



Вправа « Повітряні кульки»

Мета: діагностика самооцінки , самосприйняття.

Психолог. Ви отримуєте бланк, на якому намальовано три повітряні кульки:

І вам слід обрати одну, яка найбільше відповідає вашому емоційному стану та настрою в даний час. Якщо ви обрали най нищу кульку – самооцінка занижена, середню - адекватна, а найвищу - висока.



Вправа «Чого я боюся?»

Психолог. Пропоную послухати твердження, подумати, вибрати відповідь і стати поруч із відповідною табличкою.

1. Я хвилююся через своє навчання.

2.Я дуже нервуюся перед контрольною роботою та під час її виконання.

3.У мене часто болить голова і живіт.

4.Мені важко зосередитися.

5.Мені важко приймати рішення.

6.Мені буває страшно знайомитися з новими людьми.

7.Я відчуваю, що на мене тиснуть інші люди.

8.Вночі я не завжди відпочиваю добре.

9.Думаю, я забагато хвилююся.

10.Дорослі багато очікують від мене.

11.Я боюсь помилятися та програвати.

12.Чи схожі ваші проблеми?

13.Чи багато з вас відповідали однаково?

Людині властиво тривожитись у ситуаціях невизначеності (невиконане домашнє завдання, неочікувана самостійна робота). Ви можете почати переживати невдачу заздалегідь, навіть не усвідомлюючи, що конкретно вас бентежить. Чи бувають у вас такі ситуації, коли ви вивчили вірш, проте побоюєтесь, що не зможете розповісти його без помилки? Пригадайте такі та інші випадки. (Відповіді дітей.)

Психологічний практикум «Наскільки ти впевнений у собі?» Робота в зошиті.

Психолог. Визначте, будь ласка, наскільки ви вірите в себе, у власні сили. Уважно прочитайте речення та висловіть свою згоду або незгоду з ними, поставивши позначку «+» або «-».

1.Зазвичай і вранці, і ввечері я буваю в доброму гуморі.

2.Я дуже люблю школу.

3.У моєму житті багато хорошого.

4.Я — оптиміст.

5.Я можу посміятися зі своїх помилок.

6.У моєму житті майже нічого не треба змінювати на краще.

7.Я — цікава людина.

8.Мені подобаються ті зміни, що відбулися зі мною.

9.Я — добра та повна любові людина.

10.Друзі цінують мою думку.

11.Я задоволений собою.

12.Я не боюся висловлювати своїх почуттів.



13.У мене цікаве й веселе життя.

Психолог. Якщо ви поставили «+» на більшість тверджень, це означає, що ви впевнені у своїх силах і багато чого можете зробити самостійно. Якщо більше позначок «-», не засмучуйтесь, у вас іще все попереду! З різними людьми в різних життєвих ситуаціях ми поводимось по-різному, проте всі типи поведінки можна поділити на три групи:

  • Впевнена поведінка — людина впевнена у своїй правоті, вона намагається з повагою ставитись до співрозмовника, не дозволяє нав'язати собі чужу точку зору. Формули такої поведінки: «Я рівний тобі», «Я хороший, ти хороший».

  • Груба поведінка — людина абсолютно переконана у своїй правоті, не прислухається до співрозмовника, намагається нав'язати власну точку зору, принизити іншу людину. Формули такої поведінки: «Я вищий за тебе», «Я хороший, ти поганий».

  • Невпевнена поведінка — людина почувається винною, не може відстояти свою думку та підкоряється чужій. Формули поведінки: «Я нижчий за тебе», «Я поганий, ти хороший».

У певних випадках кожен із цих типів може виявитись ефективним, проте все ж треба прагнути до впевненості (але не грубості!)

Робота в зошиті «Яка поведінка?»

Психолог. Уважно ознайомтеся з ситуаціями та видами реагування на них, визначте тип поведінки у кожному випадку.

  • Дмитрик удруге поспіль прохає Андрія почергувати за нього в класі. Андрій відповідає: «Ти що, не можеш примусити кого-небудь? Або взагалі не звертай на це уваги. Ось іще проблему знайшов — чергування!».

  • Оленка останнім часом стала сумною, мовчазною, тримається осторонь від усіх, навіть від найкращої подружки Світлани. Світланка

підходить до неї: «Мені здається, що ти чимось пригнічена. Може, спробуємо обговорити ситуацію? Мені б хотілося допомогти тобі».

  • Ольга добре підготувалась до уроку, але коли вчитель запитав її, вона не наважилась відповідати і, почервонівши, сказала: «Я не виконала домашнього завдання».

  • Ігор під час уроку дуже галасує, крутиться в усі боки і заважає своєму сусіду по парті. Той звертається до хлопця: «Ти замовкнеш нарешті?! Крутишся, як дзиґа, шукаєш, у кого списати. З таким легким завданням впоратись не можеш!».

Обговорення відповідей.

Психолог. Хвилюватися перед контрольною роботою або перед відповіддю біля дошки — це нормально! Хвилювання допомагає нам зібратися, краще пригадати матеріал, але тільки в тому випадку, якщо воно не дуже сильне. Якщо ж ми тривожимось, то навпаки, можемо забути навіть те, що знаємо добре. Можна навчитися справлятися зі своїм страхом, треба лише захотіти! Для цього слід повірити у власні сили і не боятись помилитися. Кожна людина у своєму житті раділа якомусь успіху, особливо якщо доклала до цього багато зусиль і праці. Та не всі прагнуть успіху. Деякі люди його бояться, вважаючи себе не вартими цього. Дехто опускає руки, якщо не досяг успіху з легкістю, і зупиняється на половині шляху. Успіх — це не питання життя і смерті. Кожен може досягти успіху, якщо наполегливо працюватиме! Не слід вважати, що успіх приходить лише до щасливчиків. Ніколи не треба втрачати віри в себе! Людина так влаштована, що якщо в якійсь справі її спіткала невдача, то вона намагається триматись подалі від цього заняття. Впевненість — одна з важливих для досягнення бажаної мети рис, і не тільки в навчанні, спілкуванні, але й у житті. Якщо ми отримуємо те, до чого прагнемо, то почуваємося впевненіше. Як же навчитись поводитися впевнено? Спробуємо розібратись.
Мозковий штурм «Що слід робити щоб розвинути впевненість в собі»

Діти висловлюють свої думки. Психолог записує на ватмані та доповнює їх вислови (з’ясуй та усвідом свої позитивні риси, таланти й досягнення, зрозумій, що ти володієш рисами, які хочеш розвинути, і повсякчас розвивай їх, уяви, що ти — особистість, котра досягла успіху, мети; твої зусилля визнали інші люди, уяви себе людиною, яка має те, що їй важливо мати, і знає, що треба знати, відчуй впевненість у своїх силах і намагайся опанувати ситуацію, хоч би якою вона була).



Вправа «На помилках вчаться»

Психолог. Кожен із нас припускається помилок. Тільки таким чином ми можемо чогось навчитися. Я пропоную пригадати свою будь-яку велику помилку... Деякі люди, помилившись, влаштовують над собою жорстокий суд. Інші ж просто ще раз намагаються зробити те, що в них не вийшло, враховуючи при цьому минулий досвід. Щоразу вони вчаться і не роблять проблем зі своїх невдач. А як ви реагуєте на власні помилки. Об'єднайтесь у групи по 3—5 учнів та обговоріть, що думаєте з цього приводу (робота триває протягом 5—7 хвилин). А тепер на чистих аркушах великими літерами напишіть: «Робити помилки — це нормально! На своїх помилках ми вчимося». Прикрасьте аркуші так, щоб вам приємно було на них дивитися. (Учні виконують завдання, розглядають плакати однокласників.)

Вправа «Як стати впевненою людиною»

Учні разом із психологом читають та обговорюють такі поради:

1.Реалістично поглянь на ситуацію невдачі. Запитай себе, що саме робить тебе невпевненим. Це може бути і відсутність знань, і спогад про минулу невдачу, й очікування глузування, насмішок.

2.Шукаємо точку опори. Пригадай, як ти поводишся в інших ситуаціях, коли теж тривожишся, але все ж таки наважуєшся ризикнути? Подумай, що станеться, якщо відбудеться те, чого ти так боїшся? Якщо розбереш усі можливі наслідки, то дійдеш висновку, що все залишиться на місці, світ не зміниться. Яким ти уявляєш результат? Наскільки добре збираєшся з першого разу зробити цю справу? Пам'ятай: дуже важливо вибрати перший — посильний, реально здійсненний крок. Найперший успіх додасть тобі впевненості у собі, у власних силах.

3. Уникай надмірної самокритики. Не забувай, що вся увага повинна бути сконцентрована на справі, яку ти виконуєш. Не звертай уваги на свої емоції. Якщо не виходить, вивчи і повторюй кілька заклинань: «Я справлявся з різними труднощами, впораюся і з цією!», «Я досить розумний, щоб зробити це!», — замість звичних, але дуже шкідливих: «Я так і знав, що нічого не вийде!», «Я невдаха!». Пам'ятай, що твої близькі вірять у тебе!
Батьківські збори
П’ятикласники та їх адаптація до процесу навчання

Мета: познайомитися з батьками учнів та послухати короткі характеристики, які вони дадуть своїм дітям. пояснити батькам роль сім’ї та її значення в адаптації школяра у зв’язку з новими якостями навчання та віковими особливостями дітей, дати рекомендації батькам щодо рішення можливих проблем, пов’язаних з успішністю та моральним станом дітей.

Коментар: на збори запрошуються шкільний лікар, бібліотекар, заступник директора з виховної роботи. Готуючись до зборів, класний керівник має заготовити бланки анкети для батьків.


Хід зборів

Інформаційне повідомлення.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі - предметники». Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою – початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.


Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу. З учнями 5–их класів проведено вивчення рівня адаптації до нових умов. Хочу ознайомити вас, шановні батьки з результати(ознайомлення з результатами). Як бачити є певні проблеми та труднощі. П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників: слабка навчальна підготовка у початкових класах, несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять, нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.


Психологічний практикум для батьків
Тест «Чи добрі ви батьки?»
1.Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмами радіо і телебачення на теми виховання? Чи читаєте Ви книжки за такою тематикою?

2.Чи вважаєте провину Вашої дитини результатом упущення Вами якихось моментів у вихованні?

3.Чи є Ви з чоловіком (дружиною) є однодумцями у вихованні дітей?

4.Чи приймаєте допомогу Вашої дитини в будь-якій справі, навіть якщо справа від цього не виграє?

5.Чи забороняєте Ви щось дитині й наказуєте її лише тоді, коли це цілком виправдано і необхідно?

Чи вважаєте Ви послідовність найголовнішим із усіх педагогічних принципів?

6.Чи вважаєте Ви, що середовище й оточення – це фактори, які суттєво впливають на виховання дитини?

7.Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру важливим фактором гармонійного розвитку дитини?

8.Як Ви вважаєте, що краще: просити про щось свою дитину чи наказати їй це зробити?

9.Якщо Вам доводиться казати дитині: «У мене не має вільного часу» або «Зачекай, доки я не закінчу роботу», чи стає Вам від цього неприємно?


Психолог: За кожну позитивну відповідь поставте собі - 2 бали, за відповідь «Іноді» - 1 бал, за негативну відповідь - 0.

Якщо ви набрали:

Менше 6 балів - справи ваші кепські. Спробуйте негайно розпочати вивчення азів батьківського вміння виховувати;

Від 7 – 14 балів - поняття про батьківські обов’язки у вас є, але треба більше уваги і часу приділяти дітям, більше спілкуватися з ними;

Більше 15 балів - ви справляєтеся зі своїми батьківськими обов’язками, але не тіште себе тим, що робите усе можливе – в цій області немає меж.

Пам’ятка для батьків(рекомендуємо дві пам’ятки, їх можна скоротити і роздати батькам, також можна повішати в психологічному куточку біля кабінету психолога).

Всі батьки отримують пам’ятки.

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.


5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.


ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.


2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності.
Виступи батьків з короткими характеристиками своїх дітей.

Доповідь шкільного лікаря на тему «Фізіологічні особливості, пов’язані з віковими змінами дітей».

Ознайомлення батьків із результатами проведеного медогляду та надання рекомендацій із врахуванням отриманих даних.

Доповідь заступника директора з виховної роботи (педагога-організатора). Ознайомлення зі змістом та напрямками роботи шкільних гуртків та з умовами прийому дітей до них.

Доповідь шкільного бібліотекаря. Стисла розповідь про бібліотечний фонд та можливості шкільної бібліотеки.

Підсумки зборів


«Адаптація п'ятикласників  до умов середньої школи.

Шляхи корекції»
Психолого - педагогічний консиліум.

Мета: об'єднання зусиль усіх суб'єктів навчально-виховного процесу, зацікавлених в успішному навчанні й повноцінному розвитку п’ятикласників;


координація дій із подолання труднощів протягом адаптаційного періоду учнів 5-х класів, вчителів; колективна розробка заходів корекційного характеру в педагогічному та психологічному аспектах з усунення причин труднощів адаптації

Завдання:
• вивчення характеру адаптації п'ятикласників до навчання в школі другого ступеня;
• розвиток особливостей функціонування дитячих колективів (соціометричний статус учнів), моделювання динаміки      розвитку класів;
• визначення мотивів учбової діяльності;
• визначення рівня тривожності;
• аналіз отриманих результатів;
• здійснення висновків та рекомендацій.

Обладнання: презентація «Адаптація п'ятикласників до умов середньої школи. Шляхи корекції»


Форма проведення: ділова гра


Склад груп: заступники директора з навчально–виховної роботи, практичний психолог, класні керівники 5-х класів, вчителі, які викладають в цих класах, класоводи, які випустили 4-ті класи, медична сестра.
Потрібно знати дитину, знати її силу і слабкості,

розуміти її думки, переживання,

бережно доторкнутися до її серця.

В.О. Сухомлинський

Психолог. Перехід учнів з початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків: новий класний керівник, нові вчителі, предмети, кабінетна система навчання; співпадання з віковими змінами –вступом дитини у підлітковий вік, новий учнівський колектив.

Виникають проблеми психологічного і організаційного  характеру:



  • Що робити коли ображають старшокласники?

  • Як впоратись із зростанням кількості уроків, а, отже, і домашніх завдань?

  • Як стати значимою людиною для класного керівника?

  • Як не загубитись в просторах школи?

  • Як розподілити час на перерві і для пере ходу в інший кабінет, для відпочинку, для відвідання їдальні?

  • Як налагодити відносини з різними учителями, пристосуватися до їх вимог, методів навчання, темпераменту?

Успішна адаптація залежить від сприятливих умов і змісту навчання, діяльності й спілкування дитини в сім’ї,  школі.

Причини шкільної дезадаптації:

  • низький рівень розвитку загальних здібностей;

  • несформованість мотиваційної сфери;

  • високий рівень домагань на тлі низьких можливостей;

  • характерологічні особливості;

  • незрілість психіки;

  • особливості сімейного виховання;

  • стиль педагогічного впливу .


Робота в групах. Обговорення питань:   

-       Яке загальне враження склалось у вас про цей клас: про його поведінку, ставлення до навчання, вчителів, про взаємини між учнями?

-  У чому полягають ваші основні труднощі в роботі з цим класом і в яких ситуаціях вони найбільше трапляються: на уроках, у безпосередньому спілкуванні з дітьми, під час перерви, у процесі проведення позакласних заходів тощо?

-   Чи подібний цей клас на інші класи,  які вам доводилось навчати?

-   Що вам видається найдоцільнішим для подолання труднощів: налагодити регулярну роботу з батьками чи домовитись про певні заходи стосовно цього класу з боку всього педагогічного колективу, вчителів, які у ньо­му працюють?

- Назвіть позитивні сторони цього класу. Які шляхи видаються вам найдоцільніши­ми для зміцнення та розвитку позитивних сторін?

- Що в житті цього класу здається вам незрозумілим, незбагненним? Інакше кажу­чи, яку інформацію про цей клас ви хотіли б отримати?Рекомендації.

        З метою створення умов для успішної адаптації учнів   початкової школи під час їх переходу до середньої школи

1.  Адміністрації школи забезпечити:

-         попередній розподіл педагогічних кадрів для роботи у майбутніх 5-х класах;

-         розроблення методичних рекомендацій з питань організації навчально - виховного процесу у 5-х класах;

-         дотримання санітарно – гігієнічних вимог у гімназії;

-         постійний контроль за діяльністю класного керівника, вихователів, учителів предметників, які викладають у 5-х класах, при потребі надавати допомогу.

 

2.  Вчителям -  предметникам, які читають у 5-х класах,  протягом  навчального року    проводити роботу щодо психолого-педагогічного забезпечення процесу адаптації п’ятикласників до навчання.



З цією  метою:

- враховувати в навчально - виховному процесі вікові психофізіологічні особливості учнів;

- забезпечувати наступність вимог між початковою і середньою школою ;
- на засіданнях методичних об’єднань розглянути критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи та здійснити порівняльний аналіз вимог в основній школі;
- формувати активно – пізнавальне відношення до свого предмету;
- розвивати навички самостійної роботи: користування додатковою літературою, словниками, довідниками, інтернет – ресурсами;
- спонукати учнів до вивчення правил, практичного їх застосування за допомогою інтерактивних методів (робота в групах, парах, форма діалогу);
- розвивати уважність, вміння зосереджуватися на окремих деталях;

- дотримуватися єдиних вимог до усного та писемного мовлення;

- пропагувати роль книги в житті людини, сприяти розвиткові виразності читання;

- на кожному уроці проводити фізкульт - хвилинки;


- виховувати почуття відповідальності за одержані знання, переконувати учнів у майбутньому їх застосуванні;
- враховувати принципи роботи з обдарованими дітьми, які мають високі потенційні здібності;
- під час навчально – виховного процесу та на уроках фізичного виховання , під час позаурочних, позашкільних заходів враховувати стан здоров’я школярів.
 3.  Вчителям початкових класів :

-  прагнути не механічного заучування, а осмисленого запам’ятовування учнями правил та основних понять з навчальних дисциплін;

- працювати над розвитком зв’язного мовлення учнів, логічного мислення,  орфографічної грамотності (подвоєння приголосних, апостроф);

-  активізувати роботу на розвиток концентрації та обсягу уваги.

Поради для вчителів

Психологічні особливості адаптації до навчання в середній школі учнів-п'ятикласників

У цьому віці у зв'язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, збудженими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.

Нової якості у п'ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть відчувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнаними друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з другого - у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя та спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою. Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуття дорослості, то в підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ'єктивність. Результат тієї чи іншої діяльності для молодшого підлітка досить часто є другорядним, а на перше місце виходить сам задум. Тому, якщо вчитель не стимулює ініціативу, самостійність, дитячу творчість, а лише «контролює» результати навчальної діяльності, то таке навчання втрачає для підлітка привабливість та актуальність.

Учителі конкретних предметів повинні враховувати, що всі ці особливості є об'єктивними, але й минущими. Щоб знайти оптимальні форми та методи взаємодії, учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.

Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів - предметників, які спеціалізуються на роботі переважно у старших класах. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

1.Зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п'ятикласників, наукові терміни та поняття необхідно вводити поступово, учити дітей виокремлювати їх, характеризувати, використовувати в різних ситуаціях під час уроків з різних предметів. Причому не лише на репродуктивному рівні (запам'ятай, повтори), а й на основі сформованих уявлень і досвіду практичної діяльності;

 2.Високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини;

 3.Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а, наприклад, у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору.

За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. На початку вони повинні відповідати засобам навчання останнього року перебування дітей у початковій школі. Водночас спостереження й дослідження свідчать про те, що в 4-му класів школярі засвоюють навчальний матеріал тими ж методами, що і в перші два роки шкільного життя. Відбувається збільшення обсягу знань, умінь, навичок, але не відбувається помітних змін у розвитку дитини.

Умовою успішної адаптації випускників початкової школи до навчання у 5-му класі є також забезпечення можливості формування в них робити усвідомлений вибір. На відміну від початкової школи, де варіативність освіти задається ззовні (батьки, школа, учитель мають право вибору прийомів навчання), у підлітковому віці необхідно навчати дитину вибирати додаткові предмети, форми позакласного навчання, пізніше готуватись до вибору профілю навчання у старші школі.

Успішність самореалізації підлітків тісно пов'язана з мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб учителі-предметники створювали ситуації, які б дозволяли підлітку проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.

Урок, де учням дається можливість працювати у власному темпі й отримати знання у відповідності до рівня навченості, залишається основною, але не єдиною формою організації навчального процесу у 5-х класах. Важливо ширше застосовувати й інші форми організації навчання: екскурсії, дидактичну чи рольову гру, дискусії, практичні роботи тощо.

Адаптаційний період у школі передбачений для створення позитивної благополучної атмосфери, прийняття дітьми й учителем один одного та пошук оптимальної для кожного позиції нової ситуації.

Адаптаційний період у школі полягає в тому, щоби створити неминучий процес адаптації більш інтенсивним, ефективність якого значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного та психічного здоров'я дитини.


ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ

1.Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

2.Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

3.Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі(спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

4.Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

5.Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

6.Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

   Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.


ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

1.Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. 2.Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

3.Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.         

4.Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

5. Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

6.Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

 7.Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

 8.Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

9.Забезпечуйте систематичне повторення.

10.Уникайте перевантаження дітей.         



11.Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах


с. 1

скачать файл

Смотрите также: