Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим


с. 1 с. 2


Для вивчення напам’ять

Із давньогрецької лірики (1—2 вірші за вибором учня).

Із давньоримської поезії (1 вірш за вибором учня).

О.Хайям (2—4 рубаї за вибором учня).

«Gaudeamus».

Ф.Петрарка (сонет за вибором учня).

В.Шекспір. Сонет та монолог Гамлета «Бути чи не бути…»

9 клас
На навчальний рік — 140 год.

На тиждень — 4 год.

Резерв — 14 год.


1

2

3

4

К-ть

год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Літературний та культурологічний контекст

1

2

3

4

1. Вступ. Із літератури європейського бароко (12 год)

2

Криза гуманізму й культури Відродження наприкінці XVI — початку XVII ст.

Бароко як новий культурний і художній синтез на новій світоглядній основі. Естетика


і поетика літератури бароко. Західноєвропейське та українське бароко

Учень (учениця):

характеризує роль кризи гуманізму й культури Відродження у загальному розвитку культури;

визначає особливості мистецтва бароко і його світоглядні принципи;

називає найвизначніші культурні здобутки доби бароко;

пояснює, що бароко є першим художнім напрямом, який охопив практично всю Європу, в т.ч. українські землі;

узагальнює відомості про культуру бароко, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України та зарубіжної літератури;

характеризує особливості розвитку західноєвропейського й українського бароко

Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Архітектурні барокові комплекси в Україні: мазепинське бароко, львівська школа майстра Пінзеля тощо



4

Джамбаттіста МАРІНО (1569—1625) «Зорі».

Дж.Маріно — зачинатель і найвідоміший поет італійського бароко, його вплив на європейську поезію (течія маньєризму). Оригінальна свіжість і емоційність світосприйняття, ускладнена метафорика стилю та їхнє втілення в поезії «Зорі». Низка пишних «барокових» метафор і каскад несподіваних порівнянь у творі.



Джон Донн (1572—1631) «Розлука без туги», «Мізерна смерте...»

Дж.Донн — найвидатніший англійський поет маньєризму, визнаний лідер «метафізичної школи» в англійській поезії першої пол. XVII ст.

Поєднання закоханості в земне життя і палкої чуттєвості з трагічними мотивами. Оспівування кохання у вірші «Розлука без туги»: свіжа метафоричність, оригінальний паралелізм у творі. Метафізичні (філософські) мотиви смерті й життя в сонеті «Мізерна смерте...», оптимізм його фіналу («...Смерте, згинь!..»)

Андреас ГРІФІУС (1616—1664) «Сльози Вітчизни, рік 1636», «До Євгенії», «Заключний сонет».

А.Гріфіус — один із найвідоміших поетів німецького бароко. Тема Тридцятилітньої війни як лейтмотив сонета «Сльози Вітчизни, рік 1636» і всієї творчості поета. Використання в сонеті «До Євгенії» поетики бароко (мінорна тональність, напружена антитеза). Розгорнута метафора як художній засіб


і провідний композиційний прийом «Зак-лючного сонета», лаконізм стилю. Трагічний оптимізм твору

Учень (учениця):

називає представників поезії бароко;

виразно читає і аналізує вірші поетів бароко;



визначає особливості поезії бароко і наводить приклади з вивчених творів;

називає провідні мотиви лірики бароко;

знаходить і пояснює роль метафори в композиції поезії бароко

Література:

В.Шекспір Сонет 66 («Стомившися, вже смерті я благаю...»)




6

Педро КАЛЬДЕРОН (1600—1681). «Життя — це сон».

Кальдерон — видатний драматург і поет іспанського бароко. «Життя — це сон» як втілення світоглядних і художніх принципів бароко. Філософський конфлікт драми. Стильові особливості драми (контраст і антитеза як провідні художні засоби і композиційний стрижень твору; пишні, «надлишкові» барокові метафори тощо). Образ Сехісмундо, духовна еволюція героя.



простежує причини і наслідки еволюції, зміни образу Сехісмундо (від напівдикого самітника, через нестриманого тиранічного володаря (його перше звільнення Басиліо), до досконалої, шляхетної особистості (його звільнення бунтівниками);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в трагедії, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.



ТЛ Визначення бароко як літературного напряму XVII ст

Література:

Риторична традиція бароко в полемічній літературі І.Вишенського.

Метафоричність та алегоричність мови творів Г.Сковороди.

Вертепні драми Ф.Прокоповича.

Р.Даріо «З Ваших слів «Життя — це сон»...»

Образотворче мистецтво:

А. ван Дейк «Карл І на полюванні» (бл. 1635).



Музика:

Музика Генделя, Баха, Вівальді.



Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Собор св. Петра в Римі (1657—1663).

Г.Кнобельсдорф Палац Сан-Сусі в Потсдамі (1745—1747)


2. Із літератури класицизму (8 год)

2

Класицизм як художній напрям у літературі XVII ст. Філософське та естетичне підґрунтя класицизму. Основні правила класицизму. «Мистецтво поетичне» Н.Буало: ідеал прекрасного, культ розуму та основні правила класицизму (трьох єдностей; високих і низьких жанрів; єдності змісту та засобів художнього вираження). Висока трагедія як провідний жанр літератури класицизму (П.Корнель, Ж.Расін). Комедія доби класицизму і постать Мольєра

Учень (учениця):

характеризує класицизм як могутній європейський художній напрям;

визначає основні правила класицизму;

наводить приклади найвизначніших здобутків мистецтва класицизму;

пояснює зв’язок «Мистецтва поетичного» з «Поетикою» Аристотеля та «Посланням до Пізонів» Горація

Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

І.П.Мартос. Пам’ятник Дюку Рішельє та Потьомкінські сходи як архітектурний ансамбль класицизму (м.Одеса)



6

МОЛЬЄР (1622—1673). «Міщанин-шляхтич».

Втілення в «Міщанині-шляхтичі» рис класицистичної комедії (герой — носій однієї пристрасті). Висміювання безпідставних претензій буржуа Журдена на аристократизм, інтелігентність і освіченість. Засоби творення смішного в творі. Виховний потенціал комедії



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Мольєра;

пояснює надміру сильне прагнення буржуа Журдена стати шляхтичем як рису класицистичної комедії, герой якої часто є носієм якоїсь пристрасті;

називає засоби творення комічного в творі (наприклад, прагнення Журдена стати шляхтичем свідомо перебільшене і т.д.);

відзначає, що в комедії «Міщанин-шляхтич» реалізована важлива настанова класицизму — прагнення виховати глядача (настанова: «Не будьте такими, як оцей Журден»);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в комедії, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Визначення класицизму як літературного напряму XVII ст.

Література:

Продовження та розвиток традицій Мольєра в п’єсах Г.Квітки-Основ’яненка, І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, М.Куліша.



Музика:

Фрагменти «Ліричних трагедій» Ж.Б.Люллі (1632—1687).



Театр і кіно:

Вистава театру «Комеді Франсез» (1954, реж. Луї Сеньє).



Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

К.Перро Східний фасад Лувра. Париж (1667—1674)



3. Із літератури XVIIІ століття. Просвітництво (31 год)

3

Просвітництво як літературна епоха. Розмаїття виявів літературного життя: виникнення (сентименталізм) та розвиток (класицизм, реалізм) художніх напрямів, нових жанрів (філософська повість та ін.). Віра в перетворювальну та всепереможну силу людського розуму й освіти — основа ідеології Просвітництва. Ідея «природної людини» — одна з провідних у Просвітництві. Література як засіб пропаганди просвітницьких ідей. Провідні літературні напрями доби Просвітництва: рококо, класицизм, сентименталізм, реалізм, неокласицизм, преромантизм. Виникнення нових літературних жанрів (філософська повість, філософський роман та ін.). Особливості просвітницького руху й літератури в різних європейських країнах. Найвидатніші представники культури доби Просвітництва. Франція як центр просвітницького руху XVIII ст. Помірковані й радикальні течії в ньому. Енциклопедисти. Д.Дідро — естетик і письменник. Ж.Ж.Руссо і руссоїзм

Учень (учениця):

характеризує Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху: а) основа ідеології Просвітництва — віра в перетворювальну та всепереможну силу людського розуму й освіти; б) ідея «природної людини» — одна з провідних у Просвітництві; в) художня література — засіб пропаганди просвітницьких ідей;

наводить приклади найвизначніших здобутків літератури Просвітництва;

називає провідні літературні напрями доби Просвітництва;

пояснює роль у розвитку ідеалів Просвітництва французьких енциклопедистів;

узагальнює відомості про добу Просвітництва, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України та зарубіжної літератури




6

ВОЛЬТЕР (1694—1778). «Простак»

Ідейний зміст і художня структура філософської повісті «Простак», сенс її назви. Конфлікт «природної людини» Гурона і французького суспільства як центральний у творі. Антимонархічні та антиклерикальні мотиви твору. Гурон і Гордон у Бастилії. Трагізм долі мадемуазель де Сент-Ів і Гурона



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Вольтера;

пояснює сенс назви філософської повісті «Простак» (Гурон лише на перший погляд «простак», насправді ж він людина непроста і бачить дуже складні проблеми цивілізації);

розкриває конфлікт «природної людини» Гурона і французького суспільства як центральний у творі (майже суцільні переваги неосвіченого гуронця над цивілізованими французами: в релігійних, політичних та ін. питаннях);

називає непрості проблеми європейської цивілізації, помітні лише оку нецивілізованого «простака» (так, толерантність, релігійна терпимість Простака контрастує з нав’язуванням своєї релігії чужинцю французами-католиками; «свіже око» чужинця краще бачить безглуздість деяких церковних обрядів, несправедливість ставлення католиків до гугенотів; протиприродність суспільного устрою Франції);

пояснює сутність полеміки Гурона і Гордона в Бастилії (Простак перевершує європейця природною кмітливістю, але й сам удосконалився лише завдяки бесідам із янсеністом і позитивному впливу науки);

розкриває сутність трагізму долі мадемуазель де Сент-Ів (чесна дівчина стала жертвою безчесного суспільного устрою) і Гурона (який прийняв посаду фактично із рук вбивці його коханої);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в повісті, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Визначення поняття філософська повість, називає її головні жанрові ознаки (головними героями є не люди, а філософські ідеї; логіка розвитку подій обумовлена не логікою людських вчинків, а логікою філософської полеміки тощо).

Ілюструє ці ознаки філософської повісті прикладами із «Простака» (головним героєм твору є не Гурон як людина, а ідея природної людини та її конфлікту з вадами цивілізованого суспільства; полеміка Гурона з Гордоном під час перебування в Бастилії є втіленням полеміки Вольтера з Руссо щодо ролі науки в розвиткові людства: Руссо, на думку Вольтера, цю роль недооцінював, саме тому Гурон і заявляє, що завдяки науці й спілкуванню з Гордоном він «із тварини перетворився на людину»);

пояснює, що француз Вольтер — центральна постать європейського Просвітництва (XVIII ст. — «доба Вольтера»);

наводить приклади багатогранності його творчої діяльності (Вольтер був не лише письменником, а й філософом і історіографом; він одним із перших у Західній Європі написав про Україну і гетьмана Мазепу («Історія Карла XII», розділ IV)

Образотворче мистецтво:

О.Франгонар. «Молода дівчина, що читає».

Ж.Б.Шарден «Атрибути мистецтв», «Атрибути музики» (1765, Лувр).

Музика:

Ж.Массне. «Сід» (опера).

Ж.Б.Люллі, музика до комедій Мольєра.

Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Ж.А.Гудон, статуя Вольтера (1781).

Ж.Б.Пігаль, статуя Вольтера (1776)


12

Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ (1749—1832). Вірші та балади (за вибором учителя та учнів); «Фауст» (І частина), останній монолог Фауста (ІІ частина).

Провідні мотиви лірики Ґете. Трагедія «Фауст» — вершина його творчості і один із найвидатніших творів світової літератури. Історія створення, композиція та проблематика. Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації. Пошуки сенсу буття і призначення людини. Опозиція Фауст —


Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла. Фауст і Маргарита

Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Ґете;

виразно читає та аналізує вірші Ґете;



визначає провідні мотиви лірики Ґете;

наводить найвідоміші факти з творчої історії «Фауста», зокрема — про прообраз головного героя, мага-чорнокнижника; про те, що цей твір Ґете писав протягом майже всього свого життя і дав у ньому художнє втілення проблем, які його хвилювали;

розкриває головну тему трагедії — пошуки людиною сенсу буття і свого призначення;

характеризує трагічний конфлікт «Фауст — Маргарита», висловлює своє особисте ставлення до обох героїв, аргументує свої думки цитатами з тексту;

тлумачить сенс опозиції Фауст — Мефістофель (з одного боку, спокуса людини таємними знаннями, з другого — перемога людяності над темними силами (абсолютний фінал трагедії);

характеризує образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації (героєві притаманний постійний творчий неспокій, схильність до пошуків нових знань, проникнення в глибинну суть життя тощо);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в трагедії, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту

Література:

М.Рильський «Війнулася фіранка на вікні...», «Весна за прядкою, мов скромна Маргарита...».

М.Гумільов «Маргарита» («Валентин говорит о сестре в кабаке...»).

М.Булгаков «Майстер і Маргарита».



Образотворче мистецтво:

Ілюстрації А.Гончарова до «Фауста».

М.Врубель «Маргарита», «Фауст і Мефістофель» (декор. панно).

Е.Делакруа. Ілюстрації до «Фауста» (1825).



Музика:

А.Шнітке, «Історія доктора Йогана Фауста» (кантата, 1983).

Г.Берліоз «Засудження Фауста» (драматична легенда).

Ф.Бузоні «Доктор Фауст» (опера).

О.Локшин «Пісні Маргарити» (сцени із «Фауста» Ґете).

Ф.Ліст «Фаус» (симфонія, 1857).



Театр і кіно:

Телевіз. фільм «Фауст» (реж. М.Казаков).



Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

М.Антокольський «Мефістофель» (статуя, мармур, 1883).

Пам’ятник Ґете і Шиллеру в Веймарі, скульптор Е.Ригель (1857).

Пам’ятник Ґете у Франкфурті-на-Майні, скульп-тор Л.Швантхалер (1844)



10

Йоганн Крістоф Фрíдріх ШИЛЛЕР (1759—1805). Вірші і балади (за вибором учителя та учнів), «Вільгельм Телль».

Провідні мотиви лірики Шиллера. Народна драма «Вільгельм Телль», поетизація боротьби за національну незалежність і свободу особистості. Символічний сенс сцени на Рютлі. Геслер і Вільгельм Телль: причини і характер протистояння. Особливості драматичного конфлікту в творі та його художнього втілення



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Шиллера;

виразно читає та аналізує вірші Шиллера;



визначає провідні мотиви лірики Шиллера;

пояснює, в чому полягає зв’язок народної драми «Вільгельм Телль» з ідеологією Просвітництва: в творі втілені ідея рівності австрійців і швейцарців, а також природного права останніх на самовизначення і державну самостійність; ідея неприпустимості порушення природних прав людини (Геслер не мав права наказувати Теллю збивати яблуко з голови сина) і т.д.;

пояснює символічний сенс сцени на Рютлі, де швейцарці різних кантонів об’єднуються для боротьби за незалежність своєї батьківщини, як заклик до національного об’єднання;

пояснює протистояння Геслера і Телля як втілення драматичного конфлікту твору: непримиренного конфлікту вільнолюбства і тиранії, природних прав і несправедливих суспільних законів, вільної особистості і тиранічної влади;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в драмі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

аргументує твердження про те, що німецький поет Шіллер є виразником просвітницьких ідей свободи і справедливості

Образотворче мистецтво:

С.Далі (цикл полотен про Вільгельма Телля).



Музика:

Дж.Россіні «Вільгельм Телль» (опера, 1829).



Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Пам’ятник Шиллеру в Штутгарті роботи Б.Торвальдсена

Пам’ятник Шиллеру на дикій скелі у Фірвальдштетського озера, Швейцарія (1859)


4. Із літератури романтизму (37 год)

4

Особливості романтизму як художнього напряму, його естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Багатство і розмаїття літератури романтизму, її художні відкриття і найвидатніші представники

Учень (учениця):

визначає романтизм як великий художній напрям в Європі та США межі XVIII—ХІХ ст. і називає його характерні ознаки:
а) заперечення раціоналізму, який переважав у добу Просвітництва, культ почуттів людини; б) увага до особистості, її індивідуальних рис; в) неприйняття буденності і звеличення «життя духу»; в) провідні мотиви самотності, світової скорботи (національної туги) і романтичного бунту, нескореності; г) історизм творів і захоплення фольклором

Музика:

Л. ван Бетховен



6

Ернст Теодóр Амадей ГОФМАН (1776—1822). «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер».

«Малюк Цахес» — шедевр романтичної казки-новели. Протистояння митця та філістера — основний її конфлікт. Сатирико-метафоричний зміст твору. Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного. Іронія і гротеск у творі



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Гофмана;

характеризує Гофмана як багатогранного митця-романтика;

аналізує характерні риси романтизму у повісті-казці Гофмана: а) основний конфлікт твору (протистояння митця Балтазара та філістера Цахеса) як втілення неприйняття романтиками буденності реального життя і звеличення «життя духу»; б) переплетіння реальності та нестримної фантазії; в) контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного в творі як конкретне втілення антитези, з одного боку, недосяжного романтичного ідеалу, з другого — ницої буденної реальності;

визначає наявність у «Крихітці Цахесі» іронії і гротеску як важливу рису індивідуального стилю Гофмана;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в «Малюкові Цахесі...», аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Визначення поняття гротеск, знаходить гротеск у творі (образи Цахеса і філістерів; описи князівства Керепес тощо); романтизм

Література:

М.Бажан «Гофманова ніч».



Образотворче мистецтво:

Ілюстрації А.Гончарова.



Музика:

Ж.Оффенбах «Казки Гофмана» (фантастична опе-


ра в 4-х діях, 1880).

Театр і кіно:

Я.Стельмах «Крихітка Цахес» (вистава за мотивами повісті Е.Т.А.Гофмана, Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка)



6

Генріх ГАЙНЕ (1797—1856). Із «Книги пісень» («Чому троянди немов неживі», «Коли розлучаються двоє», «Не знаю, що стало зо мною...», «Вечірні промені ясні», «Вмирають люди і роки», «Хотів би я в слово єдине...»).

Гайне — німецький поет-романтик. «Книга пісень» — видатне явище німецького романтизму. Любов — першооснова життя. Змалювання природи як засіб бачення і пізнання світу та власної душі



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Гайне;

знаходить приклади конкретного втілення ознак романтизму в поезіях Г.Гайне та ілюструє їх цитатами з тексту;

пояснює, що поезія «Не знаю, що стало зо мною…» має фольклорні витоки (німецька народна легенда про Лореляй);

виразно читає (одну — напам’ять) і аналізує поезії Гайне



Література:

Ґ.Аполлінер «Жила у Бахарасі білявка чарівна…»).



Образотворче мистецтво:

А. фон Менцель «Кімната з балконом» (1845).

К.Д.Фрідрих «Двоє, споглядаючи місяць».

Музика:

Ф.Ліст Вокальний цикл «Лебедина пісня» (6 пісень на вірші Г.Гайне).



Театр і кіно:

Худ. фільм «Леді Кароліна Лем» (реж. Л.Олів’є)



9

Джордж Ноел Гордон БАЙРОН (1788—1824). «Мій дух як ніч...», «Прометей», «Станси до Августи», «Мазепа».

Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості.

Байронічний герой і настрої «світової скорботи» у віршах поета.

Поема «Мазепа», історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Байрона;

характеризує Байрона як видатного англійський поета-романтика, фундатора течії байронізму в літературі романтизму;

називає провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості: «світова скорбота» і самотність («Мій дух як ніч...»); нескореність, романтичний бунт («Прометей») тощо;

визначає характерні риси байронічного героя (самотнього нескореного вільнолюбного бунтаря зі страдницькою душею) і настрої «світової скорботи» у віршах поета;

визначає історичну основу поеми «Мазепа» (розгром шведів російськими військами, втеча Мазепи з почтом Карла ХІІ) та романтичний міф (про прив’язаного до коня молодого Мазепу);

називає риси романтичного героя в образі Мазепи (похмурість, трагічна нескореність і т.д.);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в поемі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

виразно читає (одну — напам’ять) і аналізує поезії Байрона.



ТЛ Визначення поняття байронічний герой

Література:

М.Рильський «У горах, серед каменю й снігів...».

Г.Гайне «Чайльд Гарольд» (на смерть Дж.Бай-рона) («Смутку повен чорний човен плине в темній далині...»).

М.Цветаєва «Байрону» («Я думаю об утре Вашей славы...»).



Образотворче мистецтво:

Дом’є «Прометей і орел-стервятник».

О.М.Абеліте. Ілюстрації до збірки «Вибране».

Ілюстрації О.Кравченка.



Музика:

О.Скрябін, «Прометей».

Ф.Ліст «Прометей» (симфонічна поема).

Ф.Шопен «Революційний етюд».

А.Адан «Корсар» (балет).

Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Пам’ятник Дж.Г.Байрону в м.Месолонгіоні та м.Афіни.

Стринкевич «Романтика» (мідь, зварка, 1973)


6

Едґар Аллан ПО (1809—1849). «Крук», «Золотий жук», «Маятник і провалля».

Едгар По — американський поет, новеліст, критик, основоположник детективної літератури і наукової фантастики.

Романтична поезія Е.По як «творення прекрасного за допомогою ритму», символічна глибина поезії «Крук».

Романтичні новели Е.По та їхні характерні ознаки. Сюжетотворчий характер розкриття загадки в новелі «золотий жук». Тонкий психологізм новели «Маятник і провалля»



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Е.По;

характеризує Е.По як видатного американського поета, новеліста, основоположника детективної літератури;

виразно читає і аналізує поезію «Крук»;



аналізує риси романтизму в новелах «Золотий жук» і «Маятник і провалля»;

ілюструє прикладами з тексту сюжетотворчий характер розкриття загадки в новелі «Золотий жук»;

ілюструє прикладами з тексту психологізм новели «Маятник і провалля» (внутрішній стан головного героя)

Література:

О.Мандельштам «Мы напряженного молчанья не выносим...»



Музика:

М.Равель «Привиди ночі» (соната), «Дзеркала».

С.Рахманінов «Дзвони» (поема для сол., хору та орк.).

Театр і кіно:

«Едґар Алан По» (реж. Д.Гріффі, 1909)



6

Адам МІЦКЕВИЧ (1798—1855). «Кримські сонети» (№ 4 «Буря», № 6 «Бахчисарай»,
№ 8 «Гробниця Потоцької», № 14 «Пілігрим»), «Дзяди», монолог Конрада (сцена ІІ, Імпровізація).

Творчість А.Міцкевича — апогей польського романтизму. Перебування в Росії й Україні, відбиття в його поезії (цикл «Кримські сонети»). Мотив єдності природи й людини. Патріотизм і ностальгія за далекою батьківщиною як провідний настрій «Кримських сонетів»



Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість А.Міцкевича;

визначає творчість А.Міцкевича як апогей, найяскравіший вияв польського романтизму;

знаходить приклади конкретного втілення рис романтизму в поезіях А.Міцкевича та ілюструє їх цитатами з тексту;

наводить приклади втілення теми патріотизмі як однієї з провідних у творчості А.Міцкевича;

виразно читає (одну — напам’ять) і аналізує поезії Міцкевича;

виразно читає монолог Конрада («Дзяди»), визначає риси романтизму


Література:

О.Пушкін «Бахчисарайський фонтан».

М.Рильський «І знов Тадеуша я розгорнув...».

Л.Стафф «Міцкевич» («Того не вибити в граніті...»).



Образотворче мистецтво:

О.Герасимов «О.Пушкін і А.Міцкевич» (1956).

Ілюстрації О.Абеліте.

Музика:

Б.Астафьєв «Бахчисарайський фонтан».

Композитори М.Вайнберг, М.Дремлюга, М.Ли-сенко (романси та пісні на слова А.Міцкевича).

С.Мессерер «Бахчисарайський фонтан» (балет).



Театр і кіно:

Худ. фільм «Пан Тадеуш» (реж. Р.Ординський),

«Бахчисарайський фонтан» (реж. Я.Протазанов).

Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

К.Дуніковський. Портрет А.Міцкевича (дерево, 1908).

З.Пронашко «Пам’ятник Міцкевичу у Вільно» (дерево, 1926).

«Фонтан сліз» (Історико-архітектурний музей «Ханський палац», Бахчисарай, XVI ст.). Пам’ятник А.Міцкевичу у Варшаві, скульптор У.Годебський (1898).

Пам’ятник А.Міцкевичу у Львові, скульптор А.Попель.

Пам’ятник А.Міцкевичу в Парижі, скульптор Дж.Бурдель



5. Від романтизму до реалізму (34 год)

12

Олександр ПУШКІН (1799—1837). «Євгеній Онєгін», «До моря», «Я вас любив...»,
«Я мить чудову пам’ятаю...», «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний...»

О.Пушкін — великий російський поет. «Євгеній Онєгін» — соціально-психологічний роман у віршах. Духовний світ його головних героїв.

Жанрово-тематичне розмаїття лірики Пушкіна


Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість О.Пушкіна;

характеризує творчість О.Пушкіна як злет російської поезії;

доводить, що «Євгеній Онєгін» — соціально-психологічний роман (соціальний: є описи життя різних верств суспільства, соціуму; психологічний: зображена психологія, внутрішній світ героїв) у віршах;

характеризує головних героїв роману, їхній духовний світ;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в романі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

виразно читає напам’ять один з віршів Пушкіна або уривок із роману «Євгеній Онєгін» (за вибором учителя);



виділяє з опорою на текст романтичні та реалістичні елементи в романі.

ТЛ Визначення понять онєгінська строфа, роман у віршах, соціаль-но-психологічний роман

Література:

М.Рильський До вірша О.Пушкіна «Я пам’ят-ник...» «Пушкін» («Ще за дитячих літ він був для серця милий...»).

В.Шекспір «Державців монументи мармурові…»

Дж.Донн «Пощо тобі, Шекспіре, те каміння?..»

М.Рильський «Я пам’ятник собі поставив нетривалий...», «Пушкіну» («Ти пам’ятник собі воздвиг нерукотворний...»)

Образотворче мистецтво:

Ілюстрації до «Євгенія Онєгіна» М.Добужинсь-кого, М.Кузьміна, К.Рудакова.



Музика:

П.Чайковський «Євгеній Онєгін» (опера).

О.Алябьєв «Я Вас любив» (романс).

Театр і кіно:

«Євгеній Онєгін» (фільм-опера, реж. Р.Тихоми-ров).



Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Л.Баранов «Пушкін і його муза» (1948).

Л.Гумілевський «О.Пушкін» (гіпс, 1977).

Пам’ятник О.Пушкіну в Москві, скульптор А.Опекушин (1880).

Пам’ятник О.Пушкіну в Санкт-Петербурзі, скульптор М.Анікушин (1958)


12

Михайло ЛЕРМОНТОВ (1814—1841). «І нуд-
но і сумно…», «На дорогу йду я в самотині...»; «Герой нашого часу».

Мотиви свободи і самотності, песимізм поезій Лермонтова.

«Герой нашого часу» — морально-психологічний роман про долю покоління після розгрому декабризму. Особливості композиції і її роль в розкритті характеру Печоріна. Печорін і байронічний герой. Печорін і Онєгін. Жіночі персонажі роману. Максим Максимович — образ «маленької людини». Романтичні й реалістичні елементи в поетиці твору


Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість Лермонтова;

знаходить приклади конкретного втілення ознак романтизму в поезіях М.Лермонтова та ілюструє їх цитатами з тексту;

виразно читає (одну — напам’ять) і аналізує поезії Лермонтова;



називає особливості композиції «Героя нашого часу» та її роль в розкритті характеру Печоріна (невідповідність хронології розгортання подій і їхнього відтворення автором як засіб підкреслення певних рис характеру головного героя);

називає риси байронічного героя в образі Печоріна (самотність, гордість і т.п.);

визначає спільні риси образів Печоріна і Онєгіна;

характеризує образи роману: Максима Максимовича, Бели, княжни Мері, Грушницького та ін.;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в романі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає розгорнуту характеристику образу Печоріна;

виділяє з опорою на текст романтичні та реалістичні елементи в романі.

ТЛ Визначення понять реалізм; морально-психологічний роман

Література:

М.Рильський «Не забуду вечора хрусткого...»

Л.Костенко «Під горою Машук, на снігу, із простреленим серцем...»

Образотворче мистецтво:

М.Врубель, ілюстрації до поезій, «Княжна Мері», «Бела».

Ілюстрації В.Белкіна до роману «Герой нашого часу», В.Серова «Бела».

Музика:

О.Аляб’єв «І скучно, і сумно…» (романс).

А.Гурильова, старовинні російські романси на вір-
ші М.Лермонтова (виконання О.Андрєєва).

А.Олександров «Бела» (опера).



Театр і кіно:

Телеекранізація (телевізійне екранне прочитання) «Сторінки журналу Печоріна» (реж. А.Ефрос).

«Лермонтов» (1943, реж. Гендельштейн.)

Худ. фільм «Тамань» (реж. В.Старевич).

Худ. фільм «Бела» (реж. В.Старевич).

«Герой нашого часу» (Театр на Таганці, адаптація М.Ердмана).



Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Пам’ятник М.Лермонтову в Москві, скульптор І.Бродський



10

Микола ГОГОЛЬ (1809—1852). «Шинель»

Гоголь — російський і український письменник. Вплив української культури на розвиток його творчості.

Високий гуманізм письменника у зображенні в повісті «Шинель» трагічної долі «маленької людини». Суміщення в творі елементів романтизму і реалізму


Учень (учениця):

повідомляє короткі відомості про життя і творчість М.Гоголя;

висловлює судження щодо трагічної долі героя повісті, «маленької людини» Акакія Акакійовича Башмачкіна;

порівнює образи «маленьких людей»: Максима Максимовича («Герой нашого часу») і Акакія Акакійовича («Шинель»);

знаходить реалістичні (опис служби героя, його приготування до пошиття шинелі і т.д.) та романтичні (поява привиду у фіналі твору) елементи в тексті;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в повісті, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ   Визначення літературознавчого поняття «маленька людина»

Література:

М.Рильський «Смерть Гоголя» («Хрипіла польова Росія...»).

Д.Павличко «Танець Гоголя в Римі» («Рясний гопак від площі Барберіні...»).

Я.Врхліцький «Гоголь» («Він духом все обняв, він був як всесвіт цілий...»).



Образотворче мистецтво:

Ілюстрації до «Мертвих душ» О.Лаптева, П.Бок-левського, Е.Бернардського, В.Горяєва.

П.Федотов «Сватання майора».

Музика:

Р.Щедрін «Мертві душі» (опера).



Театр і кіно:

Худ.фільм «Мертві душі» (реж. Л.Трауберг, 1960).

Худ. фільм «Мертві душі» (реж. М.Швейцер, 1984).

Скульптура, архітектура, прикладне мистецтво:

Пам’ятник М.Гоголю в Москві, скульптор М.Андрєєв (1906—1909)



6. Підсумок (4 год)

4

Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу

Учень (учениця):

повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу (бароко, Просвітництво, романтизм, витоки реа-лізму).

ТЛ Визначення понять: байронічний герой, бароко, гротеск, класицизм, роман у віршах, філософська повість





Для вивчення напам’ять

Вірш з лірики бароко (за вибором учня).

Й.В.Ґете (вірш за вибором учня).

Шиллер (вірш за вибором учня).

Г.Гайне (вірш за вибором учня).

Дж.Байрон (вірш за вибором учня).

А.Міцкевич (вірш за вибором учня).

О.Пушкін. Вірш або уривок з «Євгенія Онєгіна» (за вибором учителя).



М.Лермонтов (вірш за вибором учня).
За загальною редакцією: Д.С.Наливайка (науковий редактор) — завідувач відділу компаративістики Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, професор.
Керівник авторського колективу: Ю.І.Ковбасенко — директор Гуманітарного інституту Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка, канд. філологічних наук, доцент.
Програму підготували: Ю.І.Ковбасенко, Г.М.Гребницький, Н.О.Півнюк, Г.В.Бітківська, К.Н.Баліна.
с. 1 с. 2

скачать файл

Смотрите также: