Суперечливий характер лихваря Гобсека ( за однойменним твором Оноре


с. 1






Тема уроку: Суперечливий характер лихваря Гобсека ( за однойменним твором

Оноре де Бальзака)


Проблемне питання:

Гобсек - людина - «вексель», «автомат» чи просто

прагматик, людина свого часу?

Мета уроку: Збагнути основну проблему, що висвітлюється автором; дослідити

неоднозначність образу Гобсека; розвивати в учнів уміння

працювати з текстом, творами мистецтва, уміння доводити та

висловлювати думку; виховувати уявлення про справжні й хибні

життєві цінності.

Метод проведення: інтерактивне навчання( урок – дослідження (з елементами диспуту),

рольова гра)



Обладнання: ілюстрації до твору, тексти повісті в перекладі А.Кашпера, В. Шовкуна,

К. Локса, Н. Немчинової), пам’ятка для роботи на уроці, «крилаті вислови»

З тексту

На дошці – крилаті вислови з тексту:

Вдячність – це борг, який діти не завжди охоче приймають у спадок від батьків.

Нічого немає тривкого на цім світі, є тільки умовності, що змінюються залежно від клімату.

…Коли благодіяння не шкодить благодійникові, то воно вбиває блага діяння.

Життя – це складне, важке ремесло і треба докласти зусиль, щоб навчитися жити.

Нещастя – наш найкращий вчитель

Епіграфи: У мене зір як у Господа Бога, - я читаю в серцях.

Від мене нічого не приховається

О. де. Бальзак «Гобсек»
Всупереч своїй звичці, я чекаю в прихожій,

і вам належить не марнуючи часу,

поговорити зі мною

О. де Бальзак «Чиновники»



Правила роботи на уроці

  1. Виступай тоді, коли маєш що сказати.

  2. Говори, що думаєш; думай, що говориш.

  3. Чітко й лаконічно висловлюй власну думку.

  4. Поважай опонента, не перекручуй його думок і слів.

  5. Май мужність визнати свою поразку у словесному двобої. Якщо доведена хибність твого твердження

  6. Старайся осмислити позицію автора, адже наш диспут – літературний.

Хід уроку:

Клас поділено на кілька груп: «літературознавці», «адвокатура», «прокуратура», «психологи».

І. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.



  1. Слово вчителя.

Як ніхто інший із сучасних йому письменників, Бальзак розумів, що основою основ сучасного йому суспільству є гроші, золото. Тому тема грошей, їхньої страшної згубної суті є провідною темою в багатьох його творах «Людської комедії», у тому числі й у повісті «Гобсек». Більш того, саме у цій повісті Бальзак уперше концентрує головну увагу на цій проблемі й у наступних творах по суті лише розширює та поглиблює її трактування на базі нових, проникливіших та зріліших спостережень сучасності та особистого життєвого досвіду.

Повість «Гобсек», яка займає лише 60 сторінок друкованого тексту й до того ж написана у формі розповіді в розповіді, вражає багатством і драматизмом дії, рельєфними індивідуальними образами, глибиною проникнення в таємниці людської душі, блиском художньої деталі.

У багатющій галереї характерів і типів «Людської комедії» одним з найбільш яскравих та вражаючих є образ лихваря Гобсека, дотепно названого рідним братом гоголівського Плюшкіна.

Давайте ж спробуємо докладніше розглянути цей суперечливий образ, звертаючись до суджень різних суспільних груп, до різних перекладів тексту, а також до ілюстрацій різних художників.



  1. Виступ групи «літературознавців».

  1. Історія створення повісті.

Спочатку в журналі «Муза» з’явився перший розділ «Лихвар» (1830). За 3 місяці повість вийшла повністю, під назвою «Небезпеки розпусти». Твір мав 3 розділи: «Лихвар», «Адворат», «Смерть чоловіка». Через 5 років твір друкується під назвою «Батечко гобсек». Нарешті, у 1842р. повість отримує остаточну назву – «Гобсек», що в перекладі з французької означає «Живоглот».

  1. Пояснення слова «лихвар».

Лихвар – характерна фігура для епохи розквіту капіталістичного суспільства, коли продавцеві потрібно перейняти велику суму грошей, аби не пропустити вигідного товару, коли поважний аристократ через скруту може закласти родинні цінності, аби тільки зберегти звичний темп життя, на котрий у нього бракує грошей. Він надіється, що колись пізніше знайде вихід із ситуації. До лихваря звертається і бідняк, якщо йому завтра нема чим годувати сім’ю, а у нього є старовинний годинник чи каблучка.

Ось чому лихвар став знаменитою фігурою не тільки у творчості Бальзака, а й у Пушкіна, Діккенса, Достоєвського. Ця професія стала символом наживи і паразитизму.



  1. Відгуки учнів про головного героя.

Портретні характеристики(учні зачитують уривки з різних творів О. де Бальзака)

Картка 1.

«Йдеться про лихваря. Не знаю, чи зможете ви з моїх слів уявити собі обличчя цього чоловіка, що йо­го я з дозволу Академії, назвав би «місячним ликом», так його жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота. Волосся в мого лихваря було гладеньке, акуратно причесане, із сиви­ною попелясто-сірого кольору. Риси обличчя, незворушного, як у Талейрана, здавалися відлитими в бронзі. Оченята, жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися світла, але дашок старого кашкета надійно захищав їх від нього. Гострий ніс, подовба­ний на кінчику віспою, скидався на свердлик, а губи були тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зоб­ражених на картинах Рембранта і Метсю. Роз­мовляв він завжди тихим, лагідним голосом і ніколи не сердився. Вгадати його вік було неможливо: я ніколи не міг збагнути, чи то він завчасу постарів, чи зумів до похилого віку зберегти молодість».

«Гобсек»

Картка 2.

«...Гобсек... шахрай, що здатний зробити доміно з кісток рідного батька: він чи то єврей, чи араб, чи грек, чи циган - у кожному разі, обікрасти його не­легко, бо він зберігає свої грошики в банку».

(Вотрен)

«Щоб урятувати Максимові життя, а заразом і моє щастя, я пішла до одного лихваря — та ви знаєте цього пекельного виплодка, цього безжального Гобсека, — й продала йому фамільні діаманти, що ними так дорожить пан де Ресто»' (V Геспю». (Анастазі де Ресто)

«Батько Горіо»

Картка 3

«Вопреки своему обыкновению, я ожидаю в прихожей, и вам надлежит, не теряя ни минуты, сго­вориться со мной.

Готовый к услугам Гобсек».

Секретарь министра содрогнулся, узнав подпись ростовщика, которую здесь жаль было бы не воспроизвести, ибо она на редкость соответствовала автору записки и представляет собою немалый интерес для тех, кто пытается узнать людей по их манере подписываться. Если иероглиф когда-либо выражал сущность какого-либо животного, то таким иероглифом была подпись Гобсека, где первая и последняя буквы образовывали ненасытную акулью пасть, которая всегда разинута, захватывает и пожирает всех, слабого и сильного. Трудно было бы воссоздать весь текст, до того почерк был тонок, уборист, мелок, хотя и отчётлив: но его легко себе представить, если мы скажем, что вся фраза умещалась в одной строке. Только дух ростовщичества мог внушить фразу столь дерзко повелительную и столь холодно вежливую, ясную и вместе с тем загадочную: в ней всё было сказано, но она ничего не выдавала. Если бы вы и не встретили Гобсека, то по одной этой строке, которой нельзя было ослушаться, хотя в ней и не содержалось приказа, можно было почувствовать, что за человек это беспощадный ростовщик с улицы Грэ.. Вот почему де Люзо точно собака, которую позвал охотник, перестал преследовать дичь и отправился к себе, размышляя об опасности, угрожавшей его карьере».

«Чиновники»

Картка 4

«— Гобсек такой же банкир, как парижский палач — лекарь. Он с первого же слова требует пятьдесят процентов. Гобсек из школы Гарпагона: он вам предложит канареек, чучело удава, меха летом и кисею зимой. А какое обеспечение вы ему предложите? Чтобы он принял вексель за одной только вашей подписью, вам придется заложить ему жену и дочь, самого себя — словом, решительно все, вплоть до картонки для шляп, зонтика и калош (вы ведь, кажется, сели в калошу?), вплоть до каминных щипцов, совка для углей и дров из вашего сарая... Гобсек! Гобсек!.. Хорошенькое дело! Кто вас направил к этой финансовой гильотине?

- Господин дю Тийе!

- Вот плут! Узнаю его проделки…

Гобсек притаился в углу своей паутины, старый паук, привыкший раскидывать свои тенета в разных странах света. Рано или поздно ростовщик — хлоп! — и проглотит своего подручного, как я — стакан вина». (Клапарон та парфумер Бірото)

«Історія величі й падіння Цезаря Бірото»



Картка 5

«По сравнению с госпожой Эванхелиста папаша Гобсек — добрый дядюшка из мелодрамы, ванильное пирожное, болеутоляющее питье, бархат, пух!» (маркіз Анрі де Марсе)

«Шлюбний контракт»

2) Висновки про скнарість, жагу до накопичення, жорстокість: він відчуває насолоду від страждання своїх жертв.

3) Згадка про юність головного героя(поведінка, вчинки)

Висновок: Розбещеність, паразитизм одних породжували і формували вдачу лихваря, а Гобсеки сприяли паразитизму світського суспільства.



  1. Група «мистецтвознавців», показуючи портрети Гобсека різних художників, задають питання, на які відповідають члени всіх груп.

  • Як ви вважаєте, хто з художників найкраще відобразив внутрішній світ героя?

  • Чи співпадає графічний образ із вашою уявою про Гобсека? Який саме?

Д.Штеренберг створив невеличкий цикл ілюст­рацій, який ми використовуємо при вивченні повісті. Бажано зосередити увагу школярів на творчій манері художника. Основними зображаль­ними засобами є лінія та штрих. Головну увагу ілюстратор приділяє рухам, поставам героїв, роз­криваючи їхній внутрішній світ, наміри. Слід за­значити, що постать Гобсека на всіх малюнках ста­тична, на відміну від інших персонажів повісті. Контрастним зображенням лихваря та оточуючих його осіб художник підкреслює домінуюче поло­ження Гобсека: він є центром усіх подій, що відбу­ваються у творі. Кожну ілюстрацію супроводжує цитата з тексту, яка допомагає учням орієнтувати­ся в тексті, виявити найважливіші риси лихваря.

Уважно роздивившись малюнки, десятикласни­ки вказують на незмінність принципів Гобсека, жорстокість, сторожкість, сміливість. Особи, що спілкуються з ним, найчастіше відчувають жах, але йдуть до нього, тому що він може дати під процен­ти будь-яку суму грошей. Вимушений звернутися до нього і Дервіль, забажавши купити контору. Він досить яскраво передає власний емоційний стан від спілкування з лихварем, їхню бесіду доречно виразно прочитати в ролях у класі.



  1. «Адвокати» стверджують, що Гобсек не такий вже й нелюдь. Це дволичний герой: з одного боку – глитай, моральний душитель, холодний спостерігач багатьох смертей, скнара для самого себе; з іншого – людина, що зазнала нестатків з дитинства, чесний і порядний хранитель чужого майна, незалежний і суворий вихователь.

  2. «Адвокати» викликають свідка Фанні Мальво, «прокурори» -Анастазі де ресто, задають їм ті ж самі запитання:

  • Чому ви звернулися до послуг Гобсека?

  • Як поводилися під час розрахунку з ним?

  • Як характеризує їх Гобсек?

  • Яке ставлення до них Дервіля?

  • Яке становище склалося в фіналі повісті?

  1. Висновки учнів про істинний характер Гобсека 9суперечка про позитив та негатив в його образі)

  2. Виступи групи «психологів»:

  1. Запитання до всіх:

- Як розкриває характер Гобсека сцена в спальні графині де ресто?

2) Коментарі до висловлювань з залученням цитат

- вгадує стан людини-тонкий психолог;

- має тонкий естетичний смак і в змозі оцінити жіночу красу;

- як психолог вгадав намір графині де Ресто прихилити його до себе своїм вбранням;

- Гобсек знає ціну жіночої білизни(колись любив жінок);

- спостережливий;

- розуміється на мистецтві;

- має феноменальну пам’ять.

9. Висновки про причини обрання Гобсеком своєї професії.

10. Запитання вчителя до всіх груп:

- Це інстинкт, підсвідомий потяг, пристрасть?

- Прагматизм?

(Кожна група висловлює свою думку)

11. Виступ групи «перекладачів» (порівняння подані висловами в різних перекладах)

Перше:

«Мова йде про лихваря. Уявіть собі жовтувато-бліде, тьмяне обличчя, з дозволу Академії, я назвав би його місячним ликом, бо воно скидалося на позоло­чене срібло, з якого зійшла позолота. Волосся в мого лихваря було зовсім гладеньке, завжди старанно за­чесане, з сивиною, попелясто-сіре. Риси його облич­чя, непорушні, холодні, як у Талейрана. Були мов вилиті з бронзи, його маленькі очі, жовті, як у тхора, були майже зовсім без вій і боялися світла, тому він захищав їх козирком старого картуза. Кінчик гострого носа був так поритий віспою, що скидався на буравчик. Губи в нього були тонкі, як у алхіміків та старезних дідів на картинах Рембранта або Метсю. Говорив цей чоловік тихо, лагідно і ніколи не гарячкував, його вік був загадкою: не знати було, чи він передчасно постарів, чи зберіг свою молодість, щоб вона йому служила вічно». (Переклад А.Кашпера)

«Йдеться про лихваря. Не знаю, чи зможете ви з моїх слів уявити собі обличчя цього чоловіка, що йо­го я, з дозволу Академії, назвав би «місячним ликом»; так його жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота. Волосся в мого лихваря було гладеньке, акуратно причесане, із сиви­ною попелясто-сірого кольору. Риси обличчя, незво­рушного, як у Талейрана, здавалися відлитими в бронзі. Оченята, жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися світла; але дашок старого кашкета надійно захищав їх від нього. Гострий ніс, подовба­ний на кінчику віспою, скидався на свердлик, а губи були тонкі, як в алхіміків або старих карликів зображених на картинах Рембранта і Метсю. Розмовляв він завжди тихим, лагідним голосом і не сердився. Вгадати його вік було неможливо: я ніколи не міг збагнути, чи то він завчасу постарів, чи зумів до похилого віку зберегти молодість». (Пе­реклад В.Шовкуна)

Друге:

«...я спустился по лестнице к выходу, наследив грязными подошвами на ковре, устилавшем мраморные ступени. Я люблю пачкать грязными башмаками ковры у богатых людей, — не из мелкого самолюбия, а чтобы дать почувствовать когтистую лапу Неотвратимости». (Переклад Н.Немчинової)

«… я пішов собі, залишивши брудні сліди на килимі. Постеленому на сходах. Я люблю бруднити підошвами чобіт килими в оселях багатіїв – не з дріб’язкового самолюбства. А щоб дати їм відчути пазуристу лапу Невідворотності» (Переклад В. шовкуна)

Третє:

«… я ушел, побоявшись своих великодушных намерений, потому. Что часто имел случай наблюдать, как благодеяние. Если оно не вредит благодетелю, убивает одолженное лицо… я сравнил ее чистую одинокую жизнь с жизнью той графини, которая уже докатилась до векселей и покатится в пропасть порока до самого дна». (Переклад К. Локса)

«… я пішов, приборкавши свої великодушні наміри, бо мені не раз доводилося спостерігати, що коли благодіяння не шкодить благодійникові. То воно вбиває облагодіяного… Я порівняв її чисте самотнє життя з життям тієї графині, що почала вже підписувати векселі, а незабаром скотиться в безодню пороків на самісіньке дно». (переклад А. Кашпера)

Четверте:

(Гобсек нагадує Дервілю про графиню де Ресто)

«… Вы, наверное, увидите ту красивую тварь, о которой я вам когда-то рассказывал, я уже слышу в коридоре аристократические шаги». (Переклад К. Локса)

«Ви напевно побачите зараз ту красуню, про яку я вам колись розповідав. Я чую в коридорі кроки аристократичних ніжок». (Переклад А. Кашпера)

Роблять висновки про те, в якому з них краще розкривається особистість лихваря, його відношення до людей, завдяки чому?

12. Група «літературознавців» зачитує цитати з твору, що вказують на життєву філософію Гобсека, «психологи» коментують

1) «… Все життя зводиться до золота…»

2) «.. з усіх земних благ є тільки одне досить надійне, щоб людина прагнула його. Це… золото. В золоті втілено всі людські сили».

3) «Гонор – це завжди наше «я». а що може вдовольнити гонор? Золото! Щоб здійснити наші примхи, потрібні час, матеріальні засоби або зусилля. І от золото містить у собі все це в зародку і все дає в дійсності».

4) «А хіба можуть у чомусь відмовити тому, в кого в руках мішок золота»

5) «Золото – ось духовна суть усього теперішнього суспільства»

13. Вчитель нагадує про те, що образ скупого не єдиний у світовій літературі. Учні згадують, що це і фольклорні образи, і літературні: Шейлок (В. Шекспір), Гарпагон (Ж.Б. Мольєр), Пузир (І. Карпенко-Карий), скупий лицар (О. Пушкін), Плюшкін (М. Гоголь).

14. Запитання до класу:

- Що об’єднує цих персонажів? (жага до грошей, сприйняття грошей як влади над людьми і т.д.)

15. Виступи «літературознавців»

- Які художні засоби використав письменник для розкриття образу Гобсека?

- Гіперболізація як прийом типізації.

- Порівняння.



  • Система контрастів (портрет лихваря і сутність його характеру, незліченні багатства й убоге помешкання, величезна влада над людьми і повна безпорадність людини, яка впала у дитинства)

  • Символічність образу.

16. Складання цитатної характеристики Гобсека.

1) «Він ненавидів своїх спадкоємців і не уявляв собі, щоб його багатством міг коли-небудь володіти хтось інший, крім нього, навіть після його смерті».

2) «Він усе перепробував, щоб розбагатіти».

3) «Якщо людяність і товариськість вважати за релігію, то його можна було назвати атеїстом»

4) « Ви дивитеся на палаючі головешки в каміні і бачите у вогниках жіночі личка, а я бачу там тільки вугілля. Ви вірите в усе, а я ні в що не вірю».

5) «В ньому живуть двоє: скнара і філософ, істота підла і висока»

6) «Ніколи ще за всю свою юридичну практику я не бачив такого дивного поєднання скупості і своєрідності характеру».

ІІІ. Висловлювання представників кожної з груп на тему «Жага багатства і людина.

Опорні запитання:


  • Яка роль грошей в житті людини?

  • Наскільки повість актуальна сьогодні?

  • Чи не панує в наш час жага багатства над людьми?

ІV. Підсумки уроку (підводить вчитель).

Ми з вами доходимо висновку, що Гобсек одночасно являється допитливою людиною, що полюбляє прекрасне, філософом, розумником, спритним, безстрашним, самотнім, по-своєму чесним – і живоглотом, скнарою, циніком, душевним вбивцею. Влада золота, грошей підкорює собі лихваря. Він стає жертвою власного накопичення.



V. Д/з. Написати невеличкий відгук «У чому полягає трагедія Гобсека?»
с. 1

скачать файл

Смотрите также: