Якби я був рицарем


с. 1

Якби я був рицарем
Лицарство – верства воїнів, що становила еліту суспільства і його головну збройну силу. Лицарі захищали батьківщину, короля, віру, честь і гідність людей. Є в історії чимало прикладів справжніх рицарів: Роланд, Сід, Річард Левове серце, Карл Великий, Лазар Хреблянович, Хільдебранд.

Коли б я був лицарем, крім батьківщини, віри і волі, я захищав би красу і ніжність. На лицарських турнірах захищав би честь прекрасних дам. На гербі зобразив би меча, троянду і перо. Меч – символ мужності, відваги, троянда -- краси, а пір’я – ніжність.

У сучасному світі стільки насильства, жорстокості, зневаги … Треба ж комусь захищати прекрасне: і у формах, і вчинках, і в людських душах.

За девіз я обрав би відомий вислів : «Краса врятує світ».


Шимчик Роман.

Орден захисника міста
Якби я міг вибрати для себе лицарський орден, я обрав би Орден захисника міста.

Насамперед цей орден дозволяє жити вільно у місті, яке тобі припало до душі, у якому тобі цікаво і затишно. Якщо на місто напали вороги, лицар, що дав обітницю ордену,має поспішати на допомогу і боронити місто до останньої краплини крові.

Для лицарів Ордену існують і заборони: лицареві забороняється покидати місто довше, ніж на три місяці; не гідно лицареві мати більше золота у скарбниці, ніж третя частина статків короля; у випадку вчинення вбивства безневинної людини, багатство лицаря забирають у скриню короля, якщо злочин скоєно над мешканцем міста, лицаря ганебно переводять на службу до якогось вельможі довічно; зрада Ордену карається смертю.

Зате гідним і відважним лицарям честь і слава і їх родинам теж. Важливо, щоб лицар дотримувався обітниці не ради даного слова, а за власними принципами, за покликом душі. Відмовитися від Ордену можна будь-якої миті, але до кінця життя лицаря переводять в стан селянина-кріпака, безвольного раба. Поважним лицарям, доблесним захисникам рідної землі усі мешканці королівства виявляють повагу і шану. Їх місце завжди біля короля, розумних вельмож, вони мають вагоме слово у вирішенні важливих питань.

Такий орден я обрав би залюбки і служив своєму місту вірою і правдою.
Дубляниця Дмитро


Сенс життя
Хто ми у цьому безмежному світі? Для чого ми і снуємо у ньому? Одне я знаю безсумнівно: життя я проживу немарно. Я хочу творити – я буду творцем. Я хочу боротися за майбутнє – я буду борцем. Я хочу вірити у це майбутнє -- я сподіваюсь. Де правда? Зазирни собі у серце, шукай її там. Щасливий той, хто її там знайде.

Ось сенс мого життя.



Никеруй Андрій
Думки вголос
Казку мудрого фантазера Андерсена «Снігова королева» я прочитала кілька разів. Історія про Герду навчила мене вірити у добро, у перемогу люблячого серця над вічним злом. Найсвітлішим казковим образом для мене є Герда, ніжна, віддана, сповнена кохання. Хоча на її шляху були важкі перешкоди, вона сміло йшла вперед. Не спинили її навіть чаклунка та розбійники.

І я все міркую, як маленька Герда була сильнішою за всі чари. І зрозуміла, що немає у світі сил більших, ніж кохання і добре серце.


Тара Зоряна

Про книгу
Книга -- це також жива істота, яке вміє цікаво розповідати про все на світі. А, може, книга – це місто. Кожна сторінка -- це будинок, а літери – це чоловічки, котрі мешкають у будинках. І кколи ми читаємо цікаві історії з пригодами, подорожами чи казки, здається, що ми живемо утому містечку і все відбувається на наших очах. Ми бачимо, як Незнайка складає вірші, Попелюшка танцює на булу, а сміливий богатир стинає голову Дракону.

Літери-чоловічки живуть, бавляться поруч з тобою. Навіть стають твоїми друзями.

Іноді за книгою стає моторошно, коли читаєш про щось неймовірне,жахливе. Почуваєш себе впевненіше поряд з велетнем, богатирем, рицарем.

Книги бувають різні і кожен вибирає улюблений жанр, улюбленого письменника. Найбільше мені до вподоби казки, тому роблять нас добрішими,сміливішими та розумнішими.


Грод Ольга


Як вберегти планету від руйнації?
Наша планета справді під загрозою. Це ми чуємо щодня у новинах радіо, бачимо по телевізору, читаємо в газетах.

А хто ж винен у цьому?. На мою думку, вина падає нанас, людей. Найбільша катастрофа не тільки для України, а й для всієї Європи – Чорнобиль. 1986 рік залишиться в пам’яті мільйонів людей. Незважаючи на те, що пройшло понад двадцять років,наслідки цієї катастрофи відчуваємо сьогодні ще дужче. Велика кількість людей вмирає від пухлин. На забрудненій території не живуть ні люди, ні тварини. Винні люди – проведення експериментів спричинило цю трагедію.

Велика озонова діра утворилася над Україною. Викиди в повітря великих фабрик, заводів. А винні знову ж таки ми, люди.

Повальне вирубування лісів,зсуви ґрунтів. Вина падає на нас.

Що ж треба нам робити? Потрібно більш уважніше відноситися до нашої матінки-природи та з вдячністю до того, що нам дано нею.

Наше завдання – ставити якісні очисні споруди, насаджувати дерева, зменшити викиди шкідливих речовин в повітря. Все залежить від нас. Ми повинні допомогти собі в збереженні планети. Інакше справдяться перестороги американського фантаста Рея Бредбері і наша планета перетвориться на суцільну пустку.


Галабайда Роман


Що означає жити?
Жити для мене означає бути вільною людиною,проживати на своїй батьківщині і зі своєю родиною. Відчувати ранками подих вітру, бачити ясне сонце, ходити босими ногами по ранковій росі. У травні чути спів соловейків.

Жити – відчувати щастя і, можливо, горе своїх близьких. Радіти з ними, співчувати їм і, звичайно, любити.



Хоптяна Зоряна
с. 1

скачать файл

Смотрите также: